Досвід Проведення Психотерапевтичних Заходів У Пацієнтів В Амбулаторії Дитячої Стоматології

Abstract

РЕЗЮМЕ. Лікування зубів у дітей молодшого віку є не лише комплексом визначених маніпуляцій, а й психологічною проблемою. Мета дослідження – оцінити показники медико-психологічного статусу в дітей на стоматологічному прийомі з позиції стійкості дітей до стресу, виявити психологічні особливості особистості для обґрунтування доцільності проведення психотерапевтичних заходів. Матеріал і методи. Проведено обстеження 83 дітей віком 6–9 років, які перебували на лікуванні в відділенні дитячої стоматології. Медико-психологічне обстеження дітей проведено за методиками Ч. Д. Спілбергера (оцінка показників реактивної тривожності – РТ), рівень особистісної тривожності (ОТ) та стан емоційної лабільності визначали за опитувальником Г. Айзенка (дитячий варіант). Результати. Встановлено, що у 9-річних дітей рівні РТ і ОТ були нижчими, ніж у дітей 6-річного віку, проте ці відмінності не були вірогідними. У дітей 6-річного віку показник ОТ відповідав високому рівню (45 і більше балів) і корелював з тривалістю захворювання (r=0,388; р<0,05). Аналіз тесту-опитувальника Г. Айзенка показав найпоширеніший психологічний тип особистості – інтравертований. Прояви екстра-інтраверсії при лікуванні хронічного ускладненого карієсу залежали від тривалості патологічного процесу та кратності загострень (r=-0,422; р<0,05), що свідчить про стрес-індуковане збільшення даного показника. В результаті проведення психокорегувальних заходів кількість дітей, в яких показники ОТ характеризувалися як високі, знизилась на 10,84 % за рахунок збільшення відсотка дітей із середнім та низьким рівнями цього показника. Прояви емоцiйної лабільностi в процесі психотерапевтичних прийомів зменшились і досягли рiвня здорових дітей (12,43±0,92). Висновок. Психотерапевтичні заходи з урахуванням психофізіологічних реакцій маленьких пацієнтів дозволяють значною мірою покращити якість проведеного стоматологічного лікування.