Гістопатологічний Аналіз Випадкових Папілярних Тиреоїдних Карцином За Хвороби Грейвса На Тлі Дифузного Зоба Та Результати Післяопераційного Спостереження За Пацієнтами

Abstract

Мета — порівняти гістопатологічні характеристики випадкових папілярних тиреоїдних карцином (ВПТК) за хвороби Грейвса (ХГ) з дифузним зобом (ДЗ), виявлених під час макроскопічного опису післяопераційного матеріалу (макровипадкові папілярні тиреоїдні карциноми — МВПТК) і виключно за мікроскопічного дослідження гістологічних препаратів (справжні окультні папілярні тиреоїдні карциноми — СОПТК); з’ясувати можливі відмінності в післяопераційному перебігу захворювання в пацієнтів із МВПТК і СОПТК. Матеріал і методи. Проведено порівняльний гістопатологічний аналіз 16 МВПТК та 31 СОПТК, виявлених у 47 хворих із ХГ на тлі ДЗ, яких було прооперовано протягом періоду з 2008 по 2019 рік. Порівняно результати післяопераційного спостереження пацієнтів щодо застосування радіойодтерапії (РЙТ) та наявності рецидивів ВПТК. Результати. Усі досліджені ВПТК не перевищували за розміром 10 мм. Частота МВПТК була вірогідно нижчою, ніж СОПТК (34% проти 66%, р=0,0036; шанс ризику (OR)=0,26). Середній розмір пухлини, навпаки, був більшим у першій групі, ніж у другій (5,8±1,2 проти 2,8±1,2 мм, р<0,0001). Жодних істотних відмінностей у домінантнійархітектоніці пухлин чи їхніх інвазійних характеристиках між двома групами не простежувалося, окрім вірогідно частіших ознак інтратиреоїдного розповсюдження МВПТК порівняно із СОПТК (37,5% проти 6,5%, р<0,0130; OR=8,70). Жодна з пухлин в обох групах не мала ознак екстратиреоїдного розповсюдження, усі ВПТК належали до рТ1а категорії відповідно до 8-го видання TNM класифікації. Тривалість післяопераційного спостереженняпацієнтів вірогідно не відрізнялася в обох групах і становила 3,9±2,7 проти 4,2±3,3 року (р=0,9999). Тринадцять із 47 пацієнтів (27,7%) пройшли курс післяопераційної РЙТ, за якої в жодного пацієнта не було виявлено регіонарних чи віддалених метастазів. Також не зафіксовано випадків локальних чи регіонарних рецидивів ВПТК. Висновки. Усі ВПТК за ХГ на тлі ДЗ були мікрокарциномами розміром до 10 мм. МВПТК і СОПТК характеризувалися подібними структурними характеристиками та низькими інвазійними властивостями. Під час післяопераційного спостереження (від 0,2 до 11,2 року) у жодного пацієнта не зафіксовано локальні або реґіонарні рецидиви, незалежно від того, пройшли пацієнти курс РЙТ чи ні, що ставить під сумнів доцільність застосування РЙТ за наявності ВПТК у пацієнтів із ХГ на тлі ДЗ.