Громадський Активізм В Умовах Воєнного Часу:структура, Форми, Можливості

Abstract

Мета дослідження – концептуалізація активізму воєнного часу, визначення його місця в системі громадського активізму. Активізм воєнного часу проаналізовано на прикладі відкритої збройної агресії росії проти України 2022 р. Робота ґрунтується на івент-аналізі, а також в умовах воєнного часу проведено польові дослідження. Крізь призму теорії та традиції громадського активізму аргументовано доцільність виділення в системі громадського активізму такого типу, як активізм воєнного ча- су. Виокремлено його специфічні завдання, механізми їх виконання, ризики тощо. Активізм воєнного часу визначено як мережу ініціатив громадян, їх взаємодій (взаємодії з військовими підрозділами, урядовими та неурядовими інституціями, міжособистісні взаємодії тощо) щодо протидії агресору, збереження життя й здоров’я громадян, інфраструктури тощо. Цей вид активізму позиційовано як такий, що виникає винятково як відповідь демократичної спільноти на збройну агресію та реалізується в умовах воєнного часу. Усі характеристики воєнного активізму представлені як такі, що зумовлені особливостями воєнного часу. Наголошено, що активізм воєнного часу: а) територіально обмежується кордонами держави, щодо якої здійснено збройну агресію, а поза цих кордонів набуває формату антивоєнного активізму; б) реалізується як у реальному, так і у віртуальному вимірах; в) має потенціал об’єднання демократичної громадськості в загальнопланетарному масштабі. Структурна модель громадського активізму воєнного часу представлена як поєднання трьох підсистем: фронтова, тилова, закордонна. При цьому кожна підсистема поєднує громадський активізм в онлайн- та офлайн-форматах.