Вплив Обробки Насіння Та Позакореневих Підживлень На Формування Продуктивності Рослин Сої В Умовах Правобережного Лісостепу України

Abstract

В умовах військового стану відбулися суттєві зміни в традиційному веденні аграрного виробництва. Руйнування логістичної інфраструктури порушило існуючі шляхи постачання насіння, засобів захисту рослин та мінеральних добрив, що в свою чергу спричинило їх гострий дефіцит на ринку та стрімке зростання цін. Надзвичайно висока вартість мінеральних добрив спонукала аграріїв до пошуку альтернативних підходів до системи живлення рослин та максимального використання біологічних факторів інтенсифікації, а в першу чергу симбіотичного потенціалу, як дешевого природного джерела азоту. В даних умовах трансформаційних змін вагомим чинником стабілізації виробництва зернобобових культур є використання препаратів біологічного походження вітчизняного виробництва, а саме інокулянтів типу Біоінокулянт БТУ, Різолайн + Різосейв, Андеріз та біологічних добрив для позакореневого підживлення Біокомплекс БТУ, Гуміфренд та Хелпрост соя. Метою проведення польових досліджень було детальне вивчення впливу передпосівної інокуляції насіння та позакореневих підживлень, на формування продуктивності рослин сої, та визначення найбільш ефективної моделі їх використання. За результатами проведених досліджень встановлено, що досліджувані препарати мали суттєвий вплив на формування індивідуальної продуктивності рослин сої та урожайності зерна в цілому. Так, у середньому за роки проведення досліджень найвищі показники індивідуальної продуктивності рослин, а саме: кількість бобів на 1 рослині 28,8 шт., кількість зерен з однієї рослини 51,7 шт., маса зерна з однієї рослини 8,19 г, та маса 1000 зерен 157,5 г формувались на варіанті досліду де проводили обробку насіння перед сівбою препаратом Біоінокулянт БТУ (2 л/т) та позакореневі підживлення органо–мінеральним добривом Хелпрост соя (2,5 л/га) у фазі 3‑трійчастий листок та бутонізації, що відповідно, на 14,6 шт., 15,9 шт, 3,06 г і 15,0 г більше абсолютного контролю досліду. Поряд із цим дана комбінації досліджуваних препаратів забезпечила максимальну у досліді урожайність зерна 3,31 т/га, що перевищувало контроль на 0,84 т/га (34,0%). Таким чином, інокуляція насіння та позакореневі підживлення сприяли активному росту та розвитку рослин сої та максимальній реалізації генетичного потенціалу, що в свою чергу в подальшому вплинуло на формування високих показників індивідуальної продуктивності та урожайності зерна.