Стратегічною зерновою культурою, яка забезпечує продовольчу безпеку держави, є пшениця ози-ма (Triticum aestivum L.). Постійно зростаючий попит на зерно пшениці озимої спонукає до пошуку шляхів як підвищення її врожайності, так і покращення якісних показників. Метою досліджень булоз’ясувати вплив різних попередників, рівня удобрення на водоспоживання посівів пшениці озимої та їїпродуктивність. Дослідження, проведені на Полтавській державній сільськогосподарській досліднійстанції імені М. І. Вавилова впродовж 2019–2020 рр., доводять, що найбільше доступної вологи в 1,5метровому шарі ґрунту на час відновлення весняної вегетації нагромаджувалось у разі розміщенняпшениці озимої по чорному пару 250,9 мм. Еспарцет як парозаймаючий попередник пшениці поступа-вся чорному пару за запасами вологи лише на 2,9 %. У разі розміщення пшениці озимої в сівозміні піс-ля гороху на зерно акумулювалось достатні запаси доступної вологи, однак вони були нижчими порі-вняно з парозаймаючими попередниками на 6,8–13,8 мм або 2,8–5,6 %. Найгірші умови для нагрома-дження вологи у ґрунті формувалися за сівби пшениці озимої після пшениці озимої. Встановлено, щокращим попередником пшениці озимої є горох на зерно, де в разі внесення під культуру N50Р50К50урожайність зерна становила 4,52 т/га. Практично рівноцінним попередником для пшениці є еспар-цет на один укіс. Урожайність зерна була нижчою порівняно з розміщенням після гороху на зернолише на 1,2 %. Розміщення пшениці озимої по чорному пару було ефективним лише в посушливі роки.У сприятливі за зволоженням роки спостерігається зниження урожайності пшениці озимої по чор-ному пару в результаті раннього і інтенсивного вилягання посівів. Встановлено, що небажаним єрозміщення в сівозміні пшениці озимої після пшениці озимої, яке призводить до зниження урожайно-сті порівняно з кращими попередниками на 28,0–34,5 %.