Антиципація Як Одна З Умов Прогнозування Саморозвитку Педагогів

Abstract

У статті акцентуємо увагу на необхідності розвитку антиципаційної спроможності як одного з основних чинників, що впливає на процес саморозвитку педагогів. Ситуацію саморозвитку розглянуто як стресову. Феномен стресостійкості представлено як здатність особистості справлятися з труднощами. Зазначено роль стресостійкості для саморозвитку і самореалізації педагогічних кадрів. Охарактеризовано проблему низького рівня стресостійкості педагогів як серйозну перешкоду на шляху професійної та особистісної мотивації до саморозвитку. Приділено увагу важливості розвитку анитиципаційних схем, які допомагають активно пізнати навколишню дійсність, розуміти нову інформацію. Автор статті спирається на концептуальні положення позитивної психотерапії, яка виходить із принципу здатності людини до саморозвитку і гармонії. Для успішного саморозвитку особистості важливо враховувати, що задоволення потреби викликає позитивну емоцію, надає енергії для активізації вольового зусилля. У статті зроблена спроба знайти кореляційні зв’язки між рівнем стресостійкості педагога та сформованою спроможністю до антиципації. Охарактеризовано вплив емоційної стабільності на процес мотивації до саморозвитку та особливості прогнозування подальшого професійного вдосконалення.