Аналіз Стану Виробничого Травматизму Як Передумова Управління Процесами Формування Небезпечних Подій

Abstract

Охарактеризовано проблему нещасних випадків і травматизму на виробництві в Україні та світі. За даними Державної служби статистики України (Держстату), за останні роки щорічно зростає загальна кількість травмованих: 4040 – у 2018 р., 4394 – у 2019 р., 6646 – у 2020 р. і 12315 – у 2021 р. Також, за статистичними даними, кількість важких травмувань з летальними наслідками аналогічно зростає: 275 у 2018 р., 410 у 2019 р., 393 у 2020 р. і 537 у 2021 р. За даними Міжнародної організації з питань праці, серед лідерів кількості нещасних випадків/травматизму з летальними наслідками (на 100 тис. працівників) є Куба (показник 25), Бурунді (13,8), Єгипет (10,7), Коста Ріка (9,7), Філіппіни (9,6). Проаналізовано стан досліджень виробничого травматизму в окремих галузях нагляду: сільське господарство, машинобудування, енергетика, автомобільний транспорт. Охарактеризовано особливості термінології травматизму в нормативних актах та формах Держстату. На основі інформації Державної служби статистики України, Державної служби України з питань праці (Держпраці) та Фонду соціального страхування України проаналізовано стан травматизму за 2018-2021 рр. в окремих галузях (сільське господарство, машинобудування, енергетика, автомобільний транспорт). Наголошено на особливостях небезпечних і шкідливих виробничих чинників аналізованих галузей та їх ролі у формуванні травмонебезпечних ситуацій. Встановлено динаміку виробничого травматизму за останні роки за досліджуваними галузями: постачання електроенергії 143 – у 2018 р., 162 – у 2019 р., 150 – у 2020 р., 149 – у 2021 р.; сільське і лісове господарство відповідно 272, 337, 243, 250; транспорт, складське господарство – 391, 404, 395, 386, переробна промисловість – 1112, 1014, 813, 875. Усього за роками було відповідно 4040, 4394, 6646 і 12315 травмованих осіб. Встановлено групи причин страхових нещасних випадків: організаційні – 66,8%; психофізіологічні – 18,4 %, технічні – 11,9 %; техногенні, природні, екологічні та соціальні – 0,7 %; інші (не належать до жодної із зазначених груп) – 2,2 %. Наголошено на ролі роботодавця в управлінні процесами формування травмонебезпечних подій, удосконаленні функцій управління безпекою праці: планування, організація, мотивація, контроль заходів щодо запобігання небезпечним ситуаціям, аваріям, нещасним випадкам.