Аналіз Результатів Монокондилярного Ендопротезування В Умовах Зниженої Щільності Кісткової Тканини

Abstract

Актуальність. Біль є основною причиною ендопротезування суглобів, але для багатьох пацієнтів це дає можливість відновити функціональні спроможності. Анкети для самозвітів відображують сприйняття людьми власного стану здоров’я та задоволеність ним. Більше того, фізичні функції краще характеризують самі пацієнти, ніж лікарі. Мета: визначити ефективність розробленої методики монокондилярного ендопротезування колінного суглоба в умовах зниженої щільності кісткової тканини. Матеріали та методи. Були досліджені 3 групи пацієнтів: І група — 59 (67,8 %) осіб, пацієнти з нормальною щільністю кістки, яких оперували за класичною методикою монокондилярного ендопротезування; ІІ група — 6 (6,9 %) осіб, пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким було проведено монокондилярне ендопротезування за авторською методикою, ІІІ група — 22 (25,3 %) пацієнти зі зниженою щільністю кісткової тканини, яким виконували монокондилярне ендопротезування колінного суглоба за класичною методикою. Усім пацієнтам до та через рік після ендопротезування було проведене анкетування за опитувальником KOOS. Результати. До лікування пацієнти відчувають значні незручності з колінним суглобом, що проявляється больовим синдромом при рухах колінного суглоба — згинанні та розгинанні, ходьбі не тільки сходами, а й по рівній поверхні. Хворі в більшості випадків скаржаться на набряк колінного суглоба, болі вночі та після тривалого відпочинку. Симптоматика більше проявляється в пацієнтів старшого віку (понад 65 років) та у хворих зі зниженою щільністю кісткової тканини — остеопорозом, що є ускладнюючим фактором. Стан пацієнтів після ендопротезування також залежить не тільки від якості проведеної операції, а й від віку пацієнта, тобто чим більший вік хворого, тим вища ймовірність гіршого результату, а також від наявності супутніх захворювань, особливо остеопорозу. Гірші результати ендопротезування у пацієнтів ІІІ групи були пов’язані з ускладненнями, які в деяких хворих призвели до ревізій. Висновки. У пацієнтів ІІ групи, яким було зроблене монокондилярне ендопротезування за новою методикою, результати наближалися до таких І групи — пацієнтів без остеопорозу. З огляду на те, що в ІІ групі були пацієнти доволі похилого віку, результати ендопротезування трохи нижчі, але близькі до таких І групи та кращі, ніж у пацієнтів ІІІ групи. Ускладнень у пацієнтів ІІ групи не було. Авторська методика монокондилярного ендопротезування колінного суглоба дозволяє не тільки отримати хороші результати на фоні остеопоротичних змін, а і збільшити вікову границю оперованих хворих, вона може бути запропонована до більш широкого використання.