Аналіз Впливу Коморбідних Станів На Тяжкість COVID-19 І Лікарняну Смертність Для Подальшого Прикладного Використання В Амбулаторних Умовах

Abstract

Вступ. Пандемія COVID-19 створила багато викликів для систем охорони здоров’я усіх країн. Лікарі загальної практики здійснювали амбулаторний догляд, сортування, консультування пацієнтів щодо потенційних ризиків, тривожних симптомів і варіянтів лікування. І хоча відділи невідкладної допомоги та інтенсивної терапії застосовували шкали оцінювання тяжкости захворювання на кшталт швидкісного індексу тяжкости COVID-19 і Брешської шкали оцінювання тяжкости легеневих виявів COVID для швидкого оцінювання тяжкости стану пацієнта, ці шкали придатні лише для використання під час шпиталізації, а не під час амбулаторного догляду. Якщо ізолювати основні чинники ризику наростання тяжкости COVID-19, можна створити подібний інструмент для швидкого оцінювання на амбулаторному етапі. Мета. Проаналізувати наявні дослідження щодо найпоширеніших коморбідних станів у пацієнтів із підтвердженою інфекцією COVID-19 під час шпиталізації та їхній вплив на тяжкість хвороби і летальність. Оцінити можливість створення шкали, придатної для використання на амбулаторному етапі. Матеріали й методи. Дослідження щодо догляду за пацієнтами з COVID-19, перебігу хвороби, коморбідних станів і результатів лікування були зібрані з PubMed за ключовими словами: COVID-19 (основне), ожиріння, серцево-судинні хвороби (ССХ), гіпертензія, діябет, хвороби печінки (ХП), астма, хронічна обструктивна хвороба легень (ХОХЛ), тяжкість, результати. Статті виключали з пошуку за такими критеріями: групи пацієнтів віком менше 18 років і вагітні жінки, відсутність визначеного відносного ризику (ВР) та наявности груп пацієнтів із супутніми станами високого ризику без проведення мультиваріябельного аналізу з метою уникнути впливу на результати. Аналіз здійснювали за двома основними результатами щодо кожної коморбідности – тяжкий перебіг хвороби (включно з переведенням до відділу інтенсивної терапії) і лікарняна смертність. Результати. Відібрано 77 досліджень згідно з визначеними критеріями. Інформацію щодо ВР для пацієнтів із обраними чинниками ризику порівняно з пацієнтами без них для тяжкого перебігу хвороби (включно з переведенням до відділу інтенсивної терапії) і смертности аналізували для кожного критерію. Для ожиріння показники ВР для тяжкого перебігу хвороби становили від 1.10 до 3.51, для ССХ – від 1,02 до 6,00, для діябету – від 0,91 до 9,38, для ХП – від 1,146 до 2,180, для астми – від 0,66 до 2,30, для пацієнтів віком понад 61 рік – від 0,90 до 6,93, для ХОХЛ – від 0,32 до 5,80, для гіпертензії – від 0,73 до 5,04. Показники ВР для лікарняної смертности такі: ожиріння – від 0,84 до 7,18, ССХ – від 0,920 до 5,917, діябету – від 0,56 до 5,96, ХП – від 0,33 до 5,67, астми – від 0,83 до 3,21, пацієнтів віком понад 61 рік – від 1,05 до 13,50, ХОХЛ – від 0,83 до 13,01, гіпертензії – від 0,73 до 4,54. Аналіз медіян ВР для тяжкого перебігу хвороби показав для ожиріння 1,76, для ССХ – 1,70, для діябету – 1,90, для ХП – 1.84, для астми – 1,18, для пацієнтів віком понад 61 рік – 3.57, для ХОХЛ – 1.56, для гіпертензії – 1.56. Показники медіяни ВР для лікарняної смертности становили для ожиріння 1,37, для ССХ – 1,67, для діябету – 1,61, для ХП – 2,63, для астми – 1,04, для пацієнтів віком понад 61 рік – 3,58, для ХОХЛ – 1,61, для гіпертензії – 1,44. Висновки. Згідно з нашими дослідженнями супутні стани можуть впливати на перебіг COVID-19, їх варто брати до уваги під час первинного оцінювання стану пацієнта. Вік і функція печінки особливо важливі під час прийняття рішень, планування лікування та діягностици. Розроблення і впровадження у систему охорони здоров’я інструменту, подібного до лікарняних шкал, уможливить зняти навантаження з системи охорони здоров’я під час пандемії та за її межами.