Акустичні Особливості Комунікації У Литовському Традиційному «польовому» Співі

Abstract

Метою статті є ознайомлення з результатами наукових досліджень слухових особливостей художнього спілкування у литовському «польовому» співі, які є перспективними у подальшому розвитку литовської етномузикології. Методи дослідження. Для детального вивчення обраної теми використовується інтегративна методика, що поєднує такі підходи як історичний, теоретичний, порівняльний методи дослідження наукового пізнання. Наукова новизна презентованої статті полягає в тому, що вперше у литовській етномузикології розглядається феномен саме «польової» народно-пісенної традиції, присвячений розвитку акустичних наукових досліджень пісенного фольклору. Висновки. Формантне налаштування звуковидобування народних співаків застосовується у випадку «співу на відкритому повітрі», що робить своєрідну вокальну техніку більш «економічною» з погляду вокальних зусиль, тоді як при «співі у приміщенні» економія вокальної техніки не здається настільки ж важливою. У проаналізованих зразках співу «на відкритому повітрі» спостерігається активне посилення спектрів у формантному діапазоні співака. Це явище більш сильніше виявлене у чоловічому співі, аніж у жіночому. Таким чином, тенденція звуковидобування народних співаків є такою ж, як і в оперних вокалістів. Узагальнюючи наукові результати відзначимо, що формантна техніка плюс форманта співака використовуються задля посилення та «проектування» голосів у режимі «співу на відкритому повітрі». Перспективами означеного наукового дослідження є максимальність спроби впровадження у практику сучасних науково-дослідницьких робіт, присвячених питанням поширення голосу на великі відстані, що є особливо чутливим у певних випадках традиційної музичної культури, де, наголосимо, художньо спілкуються окремі музиканти-співаки чи групи співаків, що віддалені один від одного.