Vitamin D Levels in Blood Sera of Ternopil Region Residents With Lyme Borreliosis and Chronic Epstein-Barr Virus Infection

Abstract

Вступ. Науковці припускають, що вітамін D, завдяки імуномодулювальним властивостям, здатний контролювати противірусну імунну відповідь. Тому необхідно з’ясувати його менеджмент у пацієнтів з вірусними та бактерійними мікст-інфекціями. Мета дослідження – визначити вміст 25-гідроксивітаміну (25(OH)D) у сироватках крові мешканців Тернопільщини, хворих на Лайм-бореліоз (ЛБ) і хронічну Епштейна – Барр вірусну інфекцію (ЕБВІ) окремо та при їх поєднанні. Методи дослідження. Обстежено 81 пацієнта з клінічними проявами ЛБ та EБВІ. Діагноз ЛБ встановлювали клінічно, підтверджували серологічно у два етапи (імуноферментний аналіз та імуноблот). Хронічну EБВІ діагностували за допомогою непрямої імунофлуоресценції (технологія БІОЧИП). Активну фазу недуги визначали за високим вмістом ДНК вірусу в полімеразній ланцюговій реакції одночасно у крові та слині хворих. Рівень 25(OH)D визначали шляхом проведення хемілюмінесцентного імуноаналізу. Результати інтерпретували згідно з рекомендаціями Першого українського консенсусу щодо менеджменту вітаміну D (2023): <20 нг/мл – дефіцит вітаміну D (ДВД); ≥20–29 нг/мл – недостатність вітаміну D (НВД); >30–50 нг/мл – достатній рівень вітаміну D (ДРВД); >50–60 нг/мл – безпечний, але не цільовий рівень ­вітаміну D (БРВД); >60–100 нг/мл – зона невизначеності з потенційними перевагами чи ризиками; >100 нг/мл ‒ надлишок/зона токсичності вітаміну D. Результати й обговорення. Разом ДВД та НВД частіше реєстрували у хворих на хронічну ЕБВІ в активній фазі, поєднану з ЛБ, і тільки на цю недугу порівняно з пацієнтами лише з ЕБВІ в латентній фазі (p<0,05). Разом ДРВД і БРВД переважали у пацієнтів тільки з хронічною ЕБВІ в латентній фазі чи в поєднанні її з ЛБ порівняно з хворими на ЕБВІ в активній фазі разом із ЛБ або окремо (p<0,05). Середній рівень 25(OH)D вищий у пацієнтів із хронічною ЕБВІ в латентній фазі, ніж в осіб з активною фазою недуги як разом із ЛБ, так і без нього (p<0,05), і більший у хворих на хронічну ЕБВІ в латентній фазі в поєднанні з ЛБ порівняно з особами лише з активною фазою ЕБВІ (p<0,05). Висновки. Визначення вмісту вітаміну D у мешканців Тернопільщини, хворих на ЛБ і хронічну ЕБВІ, за рівнем 25(OH)D проведено вперше, воно дозволило встановити суттєву різницю його вмісту в осіб як лише з ЕБВІ в активній чи латентній фазі, так і в поєднанні з ЛБ.