Viruses of Nepovirus Genus (Picornavirales, Secoviridae) in the South of the Far East: Results of Longitudinal Monitoring

Abstract

Резюме. Цель настоящей работы заключается в анализе результатов многолетнего мониторинга представителей одного из наиболее важных и интересных фитовирусных таксонов-рода Nepovirus (Picornavirales, Secoviridae, Comovirinae)-который с 1962 г. на плановой основе осуществляется на юге Дальнего Востока (Приморский край, Хабаровский край, Сахалинская обл.) лабораторией вирусологии Федерального научного Центра биоразнообразия наземной биоты Восточной Азии Дальневосточного отделения Российской академии наук (Владивосток, Россия). Обсуждение. Многие (возможно, все) неповирусы способны вызывать эпифитотии со значительным экономическим ущербом для мировой экономики. В работе обсуждаются организация генома неповирусов, принципы деления их на три генетические группы (А, В и С), морфология вириона, принципы разделения на три плотностные фракции (T, M и B), характеристика фитопатологий, связанных с неповирусами, их экология на юге Дальнего Востока (включая источники изоляции и переносчиков), а также физико-химические свойства некоторых наиболее интересных штаммов из этого региона, которые повидимому могут представлять собой новые виды рода Nepovirus: вирус мозаики фримы азиатской (PhAMV-Phryma asiatica Mosaic Virus); вирус мозаики коммелины (DFMV-DayFlower Mosaic Virus); вирус некротической пятнистости пажитника (FoNSV-Foenugreek Necrotic Spot Virus); вирус некротической пятнистости овощного перца (CaNSV-Capsicum annuum Necrotic Spot Virus). Заключение. Неповирусы являются одними из наиболее приспособленных к циркуляции в фитоценозах умеренных широт, имеют природный резервуар в популяциях диких растений и представляют серьёзную угрозу для сельскохозяйственных культур. На основание экологических особенностей неповирусов приводится научно-обоснованный перечень профилактических и защитных мероприятий против эпифитотий неповирусной природы. Одним из важнейших элементов таких мероприятий является их плановый мониторинг на региональном уровне при обязательном сопоставлении получаемых результатов с общемировыми данными.

Weeds as Reservoirs of Viruses in Agrobiocenoses of Legumes in Ukraine

“…В Україні вірус вперше виявили на сої влітку 2015 року в Житомирській, Львівській та Рівненській областях на загальній площі 520,18 га та в посівах кукурудзи в Хмельницькій області (за даними Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, www.consumer.gov.ua). ВКПТ викликає вірусне ураження бруньок сої, що призводить до зниження врожайності на 25-100 % за рахунок зменшення кількості бобів та насінин [58].…”

“…ВКПТ, як і інші неповіруси, досить добре пристосований до циркуляції в фітоценозах помірних широт, має природний резервуар в популяції диких рослин і вважається серйозною загрозою для сільськогосподарських культур [58]. В природі вірус зустрічається як на однорічних, так і на багаторічних культурах, плодових деревах, декоративних рослинах та різних бур'янах [94].…”

“…Позаяк неповіруси поширюються нематодами, які не призводять до зниження врожайності, боротьба з цими переносниками, зазвичай, не ведеться. Неповіруси легко охоплюють значні площі агроценозів, ампліфікуються в них і повертаються в природні фітоценози, тому боротьба із захворюваннями рослин неповірусної етіології повинна вестися шляхом видалення хворих рослин та бурʼянів [58].…”

“…Хоча ВКПТ зустрічається в Україні лише в посівах сої та кукурудзи, вірус добре пристосований до циркуляції в природних фітоценозах з численними хазяями в популяції диких рослин та має постійно діючі осередки інфекції серед багаторічних рослин, в яких перезимовує [25,93]. Саме тому поширення цього вірусу в рослинах сегетальної та дикої флори вважається серйозною загрозою для сільськогосподарських культур [58]. Коло хазяїв ВЗМК обмежується лише рослинами Phaseolus vulgaris, тоді як джерелом ВЖМК можуть бути і інші культурні бобові.…”