Transparency and collateral: Central versus bilateral clearing

Abstract

This paper studies the optimal clearing arrangement for bilateral financial contracts in which an assessment of counterparty credit risk is crucial for efficiency. The economy is populated by borrowers and lenders. Borrowers are subject to limited commitment and hold private information about the severity of such lack of commitment. Lenders can acquire information, at a cost, about the commitment of their borrowers, which affects the assessment of counterparty risk. Clearing through a central counterparty allows lenders to mutualize counterparty credit risk, but this insurance may weaken incentives to acquire and reveal information. If information acquisition is incentive‐compatible, then lenders choose central clearing. If it is not, they may prefer bilateral clearing either to prevent strategic default or to optimize the allocation of costly collateral.

The Design of a Central Counterparty

“…8 We analyze the tension between the mutualization of losses and the incentives to identify creditworthy counterparties, a version of the classic insurance versus incentive trade-off (Stiglitz (1974), Holmström (1979)). 9 In the context of central clearing, this trade-off is studied in related models by Biais, Heider, and Hoerova (2012) and Antinolfi, Carapella, and Carli (2022). Our analysis of member-owned CCPs thus broadly shares some of their conclusions.…”

Впровадження Заставного Менеджменту На Фінансовому Ринку України

“…Ці цілі можуть бути досягнуті введенням централізованої системи звітності щодо операцій з деривативами, яка дозволить регуляторам контролювати ринкову активність та оперативно виявляти потенційні проблеми [9]. Додатково, впровадження центральної розрахункової палати (центральний контрагент, центральний кліринг, CCP) для операцій з деривативами в Україні сприяло б поліпшенню практик управління заставами на централізованому рівні [10].…”

“…Їх робота слугує цінним джерелом для розуміння складності в управлінні заставами, а саме важливості цього управління в зменшенні кредитного ризику та підвищенні стабільності ринку. З іншої сторони, Антінолфі Г. та інші [9] досліджують світові тенденції заставного менеджменту, пропонуючи ідеї щодо впровадження різних методів заставного управління з використанням центрального контрагента (CCP) або двостороннього (білатерального) підходу. Їх дослідження підкреслює важливість впровадження найкращих міжнародних практик для розробки стійкої системи заставного менеджменту, оскільки одного лише впровадження центрального контрагента (CCP) недостатньо через доведену у їх роботі ефективність двостороннього (білатерального) підходу.…”