The effect of therapy on the clinical course of acute myocardial infarction with st-segment elevation in patients after percutaneous coronary intervention

Abstract

Мета роботи: дослідити ефективність застосування ранолазину та кверцитину у пацієнтів з гострим ІМзПST після проведення черезшкірного коронарного втручання та їхній вплив на довгострокові результати лікування. Матеріали та методи: у дослідження було залучено 105 пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST, яким було проведено черезшкірне коронарне втручання. Пацієнти були розподілені на три досліджуванні групи: пацієнти, що отримували стандартну медикаментозну терапію (Контрольна група), пацієнти, яким була призначена внутрішньовенна форма кверцетину за схемою (Основна 1) та хворі, які на тлі проведення стандартної терапії отримували пероральну форму ранолазину за схемою (Основна 2). Оцінювали стан міокардіальної перфузії після ЧКВ, ЕхоКГ динаміку КДІ, КСІ та ФВ, та віддалені результати лікування через 1 рік. Комбінована кінцева точка включала нефатальний повторний інфаркт міокарда, нефатальний інсульт, повторну госпіталізацію з приводу поновлення стенокардії та раптову серцево-судинну смерть. Результати: Аналізуючи стан міокардіальної перфузії у пацієнтів досліджуваних груп було встановлено, що у 18 пацієнтів (17,1 %) ступінь відновлення кровотоку на рівні мікроциркуляції залишався незадовільним. ЕхоКГ через 9,3±1,2 діб після ЧКВ продемонструвало менший КДІ в групі Основна 2 та менший КСІ в групі Основна 1 у порівняні з контрольною групою (р<0,05). Через 8,3±0,6 міс. КСІ та КДІ в групі Основна 1 та Основна 2 відповідно залишались меншими, а ФВ в групі Основна 1 була вищою ніж у пацієнтів групи контролю. Зафіксовано зменшення частоти настання сумарної комбінованої кінцевої точки в групі пацієнтів з ФНК (OR=0,029; CI: 0,001-0,574; р<0,05). У пацієнтів групи Основна 2 була менша частота повторних госпіталізацій з приводу поновлення стенокардії (OR=0,158; CI: 0,777; р<0,05) та частоти досягнення комбінованої кінцевої точки в цілому по групі (OR=0,244; CI: 0,730; р<0,05), а також серед пацієнтів з незадовільною міокардіальною перфузією після ЧКВ (OR=0,048; CI: 0,041; р<0,05). Висновки: застосування ранолазину та кверцитину у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда сприяє позитивній динаміці КДІ, КСІ та ФВ. Кверцетин та ранолазин зменшують частоту повторних госпіталізацій з приводу поновлення стенокардії протягом року у пацієнтів після ЧКВ з приводу ІМзПST Ключові слова: феномен невідновленого кровотоку, черезшкірне коронарне втручання, ІМзПST, ранолазин, кверцетин Чоловіки, n (%) 26 (72,2) 21 (65,6) 30 (81,1) Жінки, n (%) 10 (27,8) 9 (28,1) 7 (18,9) Вік, M±SD 60,1±19,7 58,9±21,2 61,2±21,1 Цукровий діабет 2 типу, n (%) 8 (22,2) 7 (21,9) 8 (21,6) Артеріальна гіпертензія, n (%) 29 (80,6) 28 (87,5) 32 (86,5) Ожиріння, n (%) 9 (25,0) 6 (18,75) 9 (24,3) Локалізація ГІМ: Передня, n (%) 16 (44,4) 13 (40,6) 20 (54,1) Задня, n (%) 18 (50,0) 18 (56,3) 15 (40,5)Циркулярна, n (%) 2 (5,6) 1 (3,1) 2 (5,4)