The early radiological effects of Dega and Pemberton osteotomies on hip development in children aged 4–8 years with developmental dysplasia of the hip

Abstract

We aimed to investigate the early radiological effects of Dega and Pemberton iliac osteotomies that were performed in patients aged 4-8 years with developmental dysplasia of the hip on development of hip joint. Dega osteotomy or Pemberton osteotomy was performed in 76 hips of 58 patients because of developmental dysplasia of the hip between September 2011 and June 2015 and were evaluated retrospectively. Of a total of 76 hips, Pemberton osteotomy was performed on 39 (19 unilateral) and Dega osteotomy was performed on 37 (21 unilateral). In all hips, the acetabular index, acetabular depth ratio, centre-edge angle of Wiberg, and Reimer's index values were recorded preoperatively and at the final follow-up. We measured the surface areas of the femoral head ossific nucleus in patients with unilateral dysplastic hips and compared results before both osteotomy procedures and at the final follow-up. There were no statistically significant differences between the groups in terms of the acetabular index and acetabular depth ratio values (P>0.05) preoperatively and at the final follow-up, but the mean centre-edge angle of Wiberg and Reimer's index values showed significant statistical differences in favor of the Dega procedure (P<0.05). There was a statistically significant difference in favor of the Pemberton procedure when the mean ratio of the surface area of the femoral head ossific nucleus on the dysplastic side in relation to the normal side was compared preoperatively (P=0.042) and at the final follow-up (P=0.027) in unilateral hips. Although Dega and Pemberton osteotomies produce satisfactory radiological outcomes at early stages in children aged 4-8 years with developmental dysplasia of the hip, a higher rate in the surface area of the femoral head ossific nucleus was observed in the Pemberton osteotomy group, which also had a lower mean age than the Dega osteotomy group.

Anatomic three-dimensional model-assisted surgical planning for treatment of pediatric hip dislocation due to osteomyelitis

“…A higher CEA reflects a larger femoral head and a more developed acetabulum, indicating excellent coverage of the femoral head. 5 The result of our case suggests that the use of 3D printing models improves the postoperative performance as shown by both physical function and radiological evidence. However, we observed residual external rotation contracture of the extended hip in our patient after the correction.…”

“…A higher acetabular index may be associated with a greater risk of hip dysplasia or subluxation. 5 The CEA is another radiological parameter that indicates the harmony between the femoral head and the acetabulum. In our case, the postoperative CEA was higher than the preoperative value.…”

Acetabular Dysplasia: a Modern View of the Problem (Literature Review)

“…Перикапсулярна остеотомія за Pemberton представляє собою неповну остеотомію клубової кістки, що починається приблизно на 10 мм над рівнем передньої нижньої ості, дугоподібно продовжується назад та закінчується на рівні клубово-сідничної гілки трирадіатного хряща; дах вертлюгової западини ротується вперед та латерально, використовуючи у якості центру ротації трирадіатний хрящ [44]. Відповідно до цього дана остеотомія має певні переваги та недоліки.…”

“…Сам автор не дав детального опису свого варіанту остеотомії тазу, зазначивши лише, що методика представляє собою "напівциркулярну остеотомію латерального кортикального шару клубової кістки, що направлена до медіального кортикального шару, проте зі збереженням останнього". Пізніше автор методики вка-зав, що можна проводити остеотомію медіального кортикального шару клубової кістки у передньому відділі, лишаючи кортикальний шар інтактним лише в ділянці сідничної вирізки [51].…”

“…Порівнюючи остеотомії за Dega та Pemberton, виявили значну подібність клініко-рентгенологічних результатів після обох остеотомій, статистично подібну величину корекції АІ та кількості ускладнень; проте відзначили більшу стабільність тазового кільця, можливість індивідуалізації ко-рекції деформації вертлюгової западини та менший ризик виникнення феморо-ацетабулярного конфлікту під час застосування остеотомії за Dega [56,57].…”