The current matters of adaptation of the Ukrainian Laws to the EU legislation in the sphere of plant variety right enforcement

Abstract

кандидат сільськогосподарських наук, Є. В. Тисячний, старший науковий співробітник, Н.Б. Якубенко, старший науковий співробітник Український інститут експертизи сортів рослин Вступ. Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 p., а також Концепцією адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства, від зближення яких залежить зміцнення економічних зв'язків України та держав-членів ЄС, і які регулюють відносини, пов'язані з охороною прав інтелектуальної власності. З часу приєднання у 1995 р. України до Міжнародної конвенції з охорони нових сортів рослин 1 (Конвенція УПОВ) досягнуто значних здобутків у забезпеченні конституційних прав громадян володіти і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної власності на сорти рослин. Створено законодавчу базу, яка забезпечує ефективне функціонування системи охорони прав інтелектуальної власності на сорти рослин, зокрема їхнього набуття, здійснення та захисту. Головним законодавчим актом у цій сфері є Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 квітня 1993 р. у редакції від 17 січня 2002 р., який за оцінками українських і міжнародних експертів відповідає основним положенням Акта Конвенції УПОВ 1991 р. 2 і Регламенту Ради ЄС № 2100/94 від 27 липня 1994р. "Про права на сорти рослин у Спільноті". Важливою складовою системи охорони прав на сорти рослин є сфера захисту прав. Зазначимо, що поряд з іншими нормами українського законодавства, які регулюють майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на сорти рослин, норми щодо захисту прав відповідають основним положенням названого базового Регламенту Ради ЄС № 2100/94. Проте, на відміну від Закону Регламент містить