The 10 “Cardinal Sins” in the Clinical Diagnosis and Treatment of Endometriosis: A Bayesian Approach

Abstract

Evidence-based data for endometriosis management are limited. Experiments are excluded without adequate animal models. Data are limited to symptomatic women and occasional observations. Hormonal medical therapy cannot be blinded if recognised by the patient. Randomised controlled trials are not realistic for surgery, since endometriosis is a variable disease with low numbers. Each diagnosis and treatment is an experiment with an outcome, and experience is the means by which Bayesian updating, according to the past, takes place. If the experiences of many are similar, this holds more value than an opinion. The combined experience of a group of endometriosis surgeons was used to discuss problems in managing endometriosis. Considering endometriosis as several genetically/epigenetically different diseases is important for medical therapy. Imaging cannot exclude endometriosis, and diagnostic accuracy is limited for superficial lesions, deep lesions, and cystic corpora lutea. Surgery should not be avoided for emotional reasons. Shifting infertility treatment to IVF without considering fertility surgery is questionable. The concept of complete excision should be reconsidered. Surgeons should introduce quality control, and teaching should move to explain why this occurs. The perception of information has a personal bias. These are the major problems involved in managing endometriosis, as identified by the combined experience of the authors, who are endometriosis surgeons.

Subtypes of Deep Endometriosis According to Laparoscopic Revision

“…Ми отримали значний поліморфізм субтипів глибокого ендометріозу. Досліджені нами субтипи глибокого ендометріозу дають уяву про те, як може виглядати глибокий ендометріоз інтраопераційно, і з чим може стикнутися хірургічна бригада в більш частих та в більш рідкісних випадках, відповідно, які маніпуляції під час хірургічного лікування глибокого ендометріозу можуть знадобитися для виконання хірургу, адже операції з приводу глибокого ендометріозу також дуже ускладнюються значною спотвореністю операційного поля через змінену анатомію [17].…”

“…Тим не менш, хірурги повинні розпізнавати ступінь важкості захворювання на передопераційному етапі, оцінити плановане оперативне втручання на основі клінічних даних, інструментальних обстежень та мети пацієнтки. За даними передопераційного обстеження хірург має вирішити, чи є у нього належні навички для ефективного і безпечного проведення операції та, в противному випадку, направити пацієнтку до відповідних центрів [17]. Хірургія глибокого ендометріозу може бути неочікувано складною, і потрібен досвід, аби запобігти можливим важким ускладненням, зменшити ризик в потребі проведення повторних втручань та отримати максимальний лікувальний ефект [3,4,11,12,16].…”