Synantropic flora in phytocoenoses of ecological network (the case of Vinnytsia region, Ukraine)

Abstract

<p>The floristic diversity of the connecting areas of the four ecological corridors (further referred to as ecocorridors) of Vinnytsia region includes 262 synanthropic species (45.2%) out of 580 species of higher vascular plants in total. Apophytes are predominant: 138 of them were found at the Nemiysky, 120 – at the Dniestrovsky, 104 – at the Southern Bug, and 59 – at the Lyadivskyi eocorridors. According to the degree of adaptation to anthropogenically disturbed conditions, these apophytes<br />belong to hemiapophytes — 85, 73, 61, and 25 species respectively at the ecocorridors. The adventive flora was evaluated on the time of entry, the naturalization degree, and the mean of distribution. It was found that archaeophytes predominate among anthropophytes according to the time of entry, epecophytes – to the naturalization degree, and akolyutophytes – to the mean of distribution. Five indices – synanthropization (IS), apophytization (IAp), anthropophyzation (IAn), archeophytization (IAr), and kenophytization (IKn) – have been determined. Moreover, it was established that apophytic processes prevail over the adventive ones at the areas studied.</p>

Distribution of adventive species Solidago canadensis, Phalacroloma annuum, Ambrosia artemisiifolia, Heracleum sosnowskyi in phytocenoses of Volyn’ Polissya (Ukraine)

“…Thus, the analysis of the processes of flora adventitization on the territory of Volyn' Polissya allows us to single out several main complex factors that contribute to biological pollution by non-native plant species. We take into account the specifics of the physical-geographical and land use-economic conditions of the region and can agree with other authors that the main factors of flora adventization are agricultural production (Burda, 2001(Burda, , 2006Burda et al, 2013Burda et al, , 2017Gerstnere et al, 2014;Buzhdyhan et al, 2016), urbanization (Makukh et al, 2015;Besarabchuk & Volgin, 2018;Shavrina et al, 2018), and the feralization of introduced plant species (Protopopova et al, 2006;Pysek, 2008;Burda, 2013;Khaurdinova, 2014;Shevera et al, 2016).…”

Biodiversity of the steps of the Lysa Hora - an element of the regional ecological network of the Odessa region

“…За геоботанічним районуванням належить до Голарктичного доміону, Європейської степової області, Лісостепової підобласті, Східноєвропейської лісостепової провінції дубових лісів, луків та лучних степів, Української лісостепової підпровінції, яка включає Південнокординський округ пухнасто-і звичайно-дубових лісів та різнотравно-злакових степів; Південноподільського округу дубових лісів та лучних степів. Досліджуваний округ включає Котовський геоботанічний район південного варіанта лучних степів і перехідних до різнотравно-типчаково-ковилових степів, лучно-галофільної рослинності та Кодимо-Савранський геоботанічний район скельно-дубових та південного варіанта лучних степів [16,17]. Урочище охоплює систему балок, покритих різнотравно-типчаково-ковиловими степами різного ступеня пасовищної дигресії, різноманітною лучною та рудеральною рослинністю.…”

“…Урочище охоплює систему балок, покритих різнотравно-типчаково-ковиловими степами різного ступеня пасовищної дигресії, різноманітною лучною та рудеральною рослинністю. З'ясування рослинної біорізноманітності цих територій дає можливість оцінити реальний стан напівприродних територій району дослідження, а вивчення та дослідження фітобіоти степових урочищ є основою для прогнозування оптимальної різноманітності даного регіону [17]. Ця територія має досить велику площу, близько 50 га та об'єднує ділянки ландшафту з різним ступенем антропогенної трансформації.…”

“…Біоморфологічну структуру видів вищих судинних рослин представлено за лінійною системою життєвих форм В.М. Голубєва (1972) та К. Раункієра (1934) [17,18]. Екологічну структуру визначали за Н. І. Базілєвич (1986), еколого-фітоценотичну -за А. Д. Бельгардом (1950) [5,14,17,19].…”

“…Голубєва (1972) та К. Раункієра (1934) [17,18]. Екологічну структуру визначали за Н. І. Базілєвич (1986), еколого-фітоценотичну -за А. Д. Бельгардом (1950) [5,14,17,19]. Латинські назви видів наведено за тим самим визначником з урахуванням контрольного списку видів рослин «A nomenclature checklist» (Mosyakin S., Fedoronchuk M., 1999) та Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури (International Code of Botanical Nomenclature, 2012) [20,21]…”