Steve Reich: Music as a Gradual Process Part II

Music and Mathematics: Processing Repetition Techniques with the Least Common Multiple (LCM) in Rajékan Music Composition

“…Many minimalist composers work with highly repetitive patterns, such as Philip Glass, who essentially concentrated on static repetition and harmony for electrically amplified violins in his composition "Strung Out" (1967) (Ensemble & Culture, 1990). While Glass tends to vary repetition, Steve Reich uses this musical technique for his audio cassette compositions and his work "Piano Phase" (1967) in a way that continues unchanged (Hill et al, 2018;Schwarz, 2009). In Rajékan's work its use and application is different from research or repetition processing techniques from other composers, LCM works in music composition work is perceived by researchers as a new way that can ease the making of musical works (Azaryahu et al, 2023), just as the manipulation of motifs in music composition can make the time of working on musical works more effective ways (A. L. Uitdenbogerd & Zobel, 1998;A.…”

“…In musical composition, Rajékan is very different from Steve Rich's style of music processing (Schwarz, 2009). During the development of his composition "piano phase," Steve Reich became captivated by the idea of creating an electronic device specifically designed to execute the phasing process.…”

“…In music composition from Reich's work, Reich's previous repetitive pattern of "Come Out" into a tape is looped, and then Reich tries to play the same figure on the keyboard along with the tape loop, then tries to accelerate ahead of the tape loop which results in (Reich & Paul, 2004;Schwarz, 2009). The experiment was then continued with the work "Piano Phase" in which two acoustic piano instruments with humans playing them tried to produce phasing without the aid of electronic devices (Schwarz, 2009).…”

The phenomenon of “the death of the Author” in European postmodernspace as a sign of transitionalcultural processes at the end of the 20th century

“…Тоді як у літературному середовищі кристалізується постулат, що текст -це субстанція, наділена здатністю жити власним життям, композитори-мінімалісти демонструють ідентичне бачення творчого процесу: музичний твір «пише сам себе», відводячи композиторові пасивну роль «спостерігача». «Хоч я й можу насолоджуватися відкриттям музичних процесів та компонуванням музичного матеріалу для їх наповнення, щойно процес налаштовано й завантажено, він протікає самостійно», -зазначає 1968 року класик американського мінімалізму Стівен Райх [12,226].…”

“…Стівен Райх наступним чином описує сецифіку сприйняття мінімалістичної музики: «Долучаючись до виконання та слухання поступових музичних процесів, можна відчути себе учасником певного вивільнюючого, позаособистісного ритуалу. Фокусація на музичному процесі допомагає відвернути увагу від того, що є він, вона і ти і направити її на те, що є воно» [12,227]. Сфокусуємо увагу на наступному: у різноманітних своїх проявах постмодернізм є результатом переосмислення феномену Особистості, уособленням якої в мистецтві є Автор -продукт епохи Нового Часу.…”