Spiritualität am Arbeitsplatz aus Sicht von Führungskräften – Ergebnisse einer Fokusgruppendiskussion

Abstract

Zusammenfassung Hintergrund: Spiritualität am Arbeitsplatz wird international im Managementbereich zunehmend diskutiert. Die Sichtweise von Führungskräften im Gesundheitswesen ist aber noch kaum erforscht, obwohl Spiritualität und Spiritual Care (SC) in diesem Setting aufgrund der Versorgung von verletzlicher Klientel noch relevanter als in anderen Branchen sind. Ziele: Durch zwei Fokusgruppendiskussionen mit Führungskräften aus dem Gesundheitswesen sollte eruiert werden, welche Bedeutung Spiritualität und SC für die Einrichtung aus der Perspektive der Führungskräfte haben und inwiefern ggf. Implementierungsansätze für SC in der eigenen Einrichtung gesehen werden. Ergebnisse: Führungskräfte aus Einrichtungen, in denen Spiritualität in einem weit gefassten Verständnis bereits in der Unternehmenskultur verankert ist, erleben Spiritualität und SC als relevant und wertvoll, aber auch als herausfordernd für ihre Führungstätigkeit. Sie sehen Zusammenhänge in den Kontexten Organisation, Mitarbeitende, Klientel der Einrichtung und mit ihrer Führungsrolle. Seelsorge wird als Querschnittsthema betrachtet. Diskussion: Die Auseinandersetzung mit Spiritualität und SC kann für Führungskräfte wertvolle Hinweise für ihr Handeln in Gesundheitseinrichtungen geben. Zentrales Element ist der Umgang mit Werten.

Requirements and expectations regarding the professional readiness of the nurse to provide palliative care to oncological patients

“…Медичні естри, окрім великої професійної відповідальності покладеної на них, є однією із найбільш вразливих професійних груп, оскільки саме вони часто відчувають агресію з боку пацієнтів, безпосередньо змушені контактувати з людьми різного віку, статі, соціального походження, різними психосоматичними станами, тяжкістю захворювання та ін. А тому, цілком закономірно, що їх професійна компетентність визначається цілою низкою не лише базових професійних умінь, знань і навиків, але й професійно-особистісними характеристиками, які орієнтують їх на комплексні параметри якості працізабезпечення внутрішньої готовності здійснювати такого виду роботу на високому професійному рівні відповідно до кваліфікаційних вимог, що стає запорукою дотримання морально-етичних норм [7,8].…”

“…Що стосується пацієнтів, то прийняття свого діагнозу -це, насправді, глибоке внутрішнє переживання, яке може відіймати від особи навіть останні емоційні та фізичні сили, які ще у неї залишилися. Супроводу та допомоги потребують не тільки пацієнти, які помирають, але і їх близькі, внаслідок чого система охорони здоров'я повинна якомога швидше реагувати на додаткові потреби шляхом ефективного контролю за різноманітними проявами страждань, створюючи при цьому комфортні умови для пацієнтів, уважне спілкування з ними та членами їх родин, забезпечуючи всією необхідною інформацією та повноцінними медичними послугами [8,9] [10]. Анкета містить 16 питань, з яких 8 -для оцінки спроможності працювати з інкурабельними хворими, 5 -для оцінки готовності і 3 -стійкості в роботі з паліативними пацієнтами [10,11].…”

“…Умисні дії медичного працівника з метою припинення життя помираючого пацієнта (евтаназія), навіть за його проханням, є неприпустимим на законодавчому рівні в Україні. Окрім того, медичний працівник повинен ставитися шанобливо до померлого, враховувати національні та релігійні звичаї [1,3,[6][7][8][9].…”

“…Часто хворі, які живуть із пізньою стадією онкологічного захворювання, скаржаться на те, що відчувають прихований біль і страждання, на які не зважають близькі та родичі чи медичний персонал. Внаслідок цього, пацієнти постійно почувають себе самотніми та ізольованими [6][7][8][9][10][11][12]…”