Sowing characteristics of cereal seeds and methodology of their determination

Abstract

Удосконалено методи визначання якості насіння зернових культур на прикладі кукурудзи, пшениці озимої та ячменю. Визначається комплекс показників чинного і додаткового нормування, які всебічно характеризують якість насіння зернових культур-енергію проростання, схожість, силу росту, рівень теплового і механічного ушкодження, швидкість і дружність появи сходів, масу 1000 насінин. Розроблено індексовану оцінку посівної придатності гібридів кукурудзи із включенням чинних та додаткових показників якості. Модифіковано метод визначення схожості на основі холодного пророщування, зі скороченням тривалість аналізу на 2-4 доби і економією енерговитрат. Ключові слова:насіння, кукурудза, пшениця озима, ячмінь, показники якості, методи випробовування. Вступ. Посівні якості насіння, згідно прийнятої термінології, це сукупність біологічних та господарських ознак і властивостей, що характеризують придатність певної культури до сівби [1]. Ознаки і властивості встановлюються за методологією, яка включає найбільш важливі показники та методи їх визначення залежно від особливостей культури. Як правило, показники та методи мають чинний характер і встановлюються спеціальними нормативно-технічними документами (стандартами). Аналіз літературних даних і постановка проблеми. Згідно чинного стандарту, посівні якості насіння зернових культур визначаються наступними показниками: чистотою (вміст основного насіння), схожістю, вологістю, рівнем ураження хворобами та заселення шкідниками [2]. Для олійних культур ще визначається енергія проростання та маса 1000 насінин. Методологія такого підходу полягає в тому, що насіння розглядається як кондиційний товар, який повинен відповідати певним споживчим властивостям, але без поділу за якістю у межах кондиційності. Проте з практики відомо, що такий методологічний підхід, заснований лише на чинних показниках, не завжди в достатній мірі відображає якість насіння у виробничих умовах. Наприклад, схожість, яка є основним нормованим показником, у лабораторних і польових умовах дуже різниться. У численних дослідах встановлено, що не завжди насіння з однією і тією ж лабораторною схожістю буде мати однакову польову схожість, а отже, і продуктивність. Як вже зазначалось, це є наслідком чинної методології, яка побудована на тому, щоб за допомогою обмеженої кількості показників, у даному випадку це схожість, оцінити якість насіння як товару. До того ж лабораторна схожість насіння визначається у максимально сприятливих умовах за режимом проростання,-його температурою і вологозабезпеченістю. У польових умовах схожість насіння істотно змінюється залежно від низки біотично-абіотичних факторів, у тому числі несприятливих. Особливо великою різноякісністю та залежністю від впливу факторів характеризується насіння кукурудзи. Для цієї культури властива значна генетична, матрикальна та екологічна різноякісність, яка виникає у процесі вегетації рослин та дозрівання зерна. До неї додається технологічна різноякісність на стадіях збирання і післязбиральної обробки врожаю.