Slavery and Empire in Central Asia

Abstract

This dissertation is the first major study of a slave trade that captured up to one million slaves along the Russian and Iranian frontiers over the course of the eighteenth and nineteenth centuries alone. Slaves served as farm-workers, herdsmen, craftsmen, soldiers, concubines, and even, in rare cases, as high-ranking officials in the region between the Caspian Sea and westernmost China. Most of these slaves were Shīʿites who were captured by Sunni Turkmens and sold in Central Asian cities and towns. Despite the Central Asian slave trade's impressive dimensions, and the prominent role of slaves in the region's history, the topic remains largely unstudied by historians of the region and of the broader Islamic world. Drawing on unpublished autobiographical sources and eyewitness accounts, I argue that slaves' resistance and resourcefulness helped to define the contours of the slave labor system and played a key, unacknowledged role in their emancipation. While previous studies of slavery in the Muslim world have emphasized the role of colonial governments in fostering abolition, I argue that slaves in Central Asia, by fomenting the largest slave uprising in the region's history, triggered the abolition of slavery in the region as a whole. 3 The only monograph on the topic remains a slim but important Soviet-era volume in Uzbek, by Tursun Faiziev:

Вивлиофика: E-Journal of Eighteenth-Century Russian Studies

“…95 Sarzamenicae ] Sarzamonicae (fonds 305, 152). 96 Among the Mohylians, there are significant differences in the spelling of this language. Here Levyts′kyĭ spelled it as if it was the language of the Sarmatians, who used to live on the territory of Ukraine and Poland.…”

“…Прикладом саме такого алгоритму заміщення старшинської вакансії може слугувати призначення Розумовським Павла Рогуля на сотника козелецького в березні 1757 р. Як можна довідатись з гетьманського універсалу від 22 березня 1757 р., Рогуля, прослуживши військовим канцеляристом в Генеральній військовій канцелярії та Генеральному військовому суді п'ятнадцять років, 29 листопада 1756 р. подав на ім'я Розумовського прохання "о удостоинствѣ его чыном асаулства полкового кіевского на вакансѣ состоявшого." 96 Своє подання військовий канцелярист супроводив атестатом, "данном ему з суда Генералного за руками присудствуйщих," в якому було "показано яко оной войсковой канцелярист Павел Ругол при томъ Генералном судѣ поручаемые ему дѣла і комісіях отправлял со всяким прилежаниемъ і ревностей, безы малѣйшаго порока," та в якому містилася рекомендація Генеральної військової канцелярії "о достоинствѣ оного Руголя того чына асаулства полкового." 97 Виданий в Генеральній військовій канцелярії та Генеральному військовому суді службовий атестат військовий канцелярист доповнив інформацією і про славну службу його предків: "дедъ де его и отецъ, имѣя жителство свое в малороссійском Кіевскомъ полку высокославному всероссійскому Ея Імператорского Величества престолу по должности своей козачей многочисленные по смерть свою вѣрно и радетелно отбувал службы, в разныхъ многих военных бывал походахъ, з поляхъ де отецъ в походѣ і умре," зауваживши при цьому, що саме "ревнуя предкамъ своимъ," "поручаеміе ему по должности дѣла ісправлял со всяким прилѣжаннех і ревностях, вѣрно, радетелно і без імалійшого пороку, такъ как вѣрному Ея Імператорского Величества рабу прінадлежитъ."…”

“…95 Паралельно на височайший розгляд з Сенату й від гетьмана із старшиною було подано чергову доповідь про малоросійські чини, у відповідь на яку 27 жовтня Єлизавета "соизволила повелеть гетману объявить, что оныя ранги малороссийским чинам пожаловать соизволит, токмо в оные чины никто прежде пожалован быть не имеет, без представления об оных персонах и достоинствах Ея Императорскому Величеству." 96 Імператорський указ був швидше декларацією про наміри, аніж повноцінним законом, але двір гетьмана вже готувався до від'їзду в Глухів, наближалися різдвяні свята, що дало підстави Сенату вважати справу цілком залагодженою й здати її в архів. 97 Припалу порохом справу черговий раз витягла на білий світ Семирічна війна.…”

A Passage to India: Rhetoric and Diplomacy between Muscovy and Central Asia in the Seventeenth Century

“…It seems, however, that this was not the case with the diplomatic texts. For all the reliance of the Muscovite diplomatic chancellery on previous precedents, none of the seventeenth-century diplomatic texts relating to India refers to Nikitin's travel experiences. It is safe to conclude that Nikitin's Voyage had little, if any, impact on diplomatic fact-finding in seventeenth-century Russia.…”

“…10–10 ob., 11–11 ob., 155–55 ob. ; on Central Asia as a nodal point of the regional slave trade in the early modern period, see also Levi, “Hindus Beyond the Hindu Kush,” 279; Eden, Slavery and Empire .…”