Skene’s Gland Calculi Produced by a Ureaplasma Urealyticum Infection

Gellman, Alexander C.; Dershewitz, David

doi:10.1016/s0022-5347(17)45853-8

Cited by 7 publications

(2 citation statements)

References 23 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…Experimental studies have shown that inoculation of U. urealyticum into rat bladders resulted in the formation of struvite stones and that U. urealyticum is capable of causing damage to the urothelial mucous coat, thus, promoting retention of struvite crystals [17, 18]. U. urealyticum can also act similarly in ducts and prostate tissue causing the formation of extensive calcifications, as anecdotally described in the Skene’s gland [19]. Prostate calcifications are a substrate that promotes the formation of biofilms in which the growth of other chronic prostatitis pathogens can be promoted [20].…”

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

Lithogenic Potential of Ureaplasma in Chronic Prostatitis

Magri¹,

Perletti

Stamatiou

et al. 2020

Urol Int

View full text Add to dashboard Cite

Introduction: The role of Ureaplasma spp. (UPs) in the pathogenesis of chronic prostatitis is debated. The lithogenic potential of UPs could be a risk factor for the development of chronic prostatitis. Methods: A total of 143 patients with identification of UPs were retrospectively selected from a database including patients with prostatitis-like symptoms who were studied according to the same protocol including clinical, microbiological and microscopic evaluation, and transrectal prostate ultrasound. A control group of patients with negative UPs was considered including 393 with chronic bacterial prostatitis (CBP), 42 patients with Chlamydia trachomatis (CT), and 781 patients with chronic pelvic pain syndrome. UPs and Mycoplasma hominis (MH) were identified using a semiquantitative assay. Results: Calcifications were observed more frequently in patients with UPs (64%) than in patients with CBP without UPs (39%), CT infection (37%), and chronic pelvic pain syndrome (29%) (p < 0.0001). UPs were isolated in VB1 alone in 35 patients (urethral UPs), in expressed prostatic secretion (EPS) or post-massage urine (VB3) or sperm in 77 patients (prostatic UPs) and associated with other pathogens in 31 patients (associated UPs). Calcifications were more frequent in prostatic UPs (71%) and associated UPs (73%) than in urethral UPs (34%). Mean NIH-CPSI scores were not significantly different between groups, although mean WBC counts of sperm of patients with urethral UPs were significantly lower than in patients with prostatic UPs (p = 0.000) and associated UPs (p = 0.002). Conclusions: UPs identification in the urogenital fluids is related to higher rates of prostate calcifications. The ability of UPs to promote the formation of calcifications could be related to the chronicization of prostate infection. In particular, the presence of UPs in VB3/EPS/sperm is associated with higher rates of calcifications and high WBC sperm counts, suggesting a partial or full causative role of UPs in the pathogenesis of this disease.

show abstract

Section: Discussionmentioning

confidence: 99%

Lithogenic Potential of Ureaplasma in Chronic Prostatitis

Magri¹,

Perletti

Stamatiou

et al. 2020

Urol Int

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…В умовах сьогодення представлено результати чисельних досліджень щодо формування простатиту у жінок, в етіологічному спектрі яких переважають інфекції, що передаються статевим шляхом [23,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33]. Спектр представлених вище досліджень базувався на результатах клінічних спостережень Huffman J.W., який розширив уявлення про наявність можливих патологічних змін з боку жіночої передміхурової залози за умови формування запального процесу.…”

unclassified

Жіноча Передміхурова Залоза: Міф І Реалії

Romaschenko,

Hryhorenko,

Biloholovska

et al. 2024

UJMH

View full text Add to dashboard Cite

В статті представлено історичні етапи вивчення парауретральних залоз у жінок. На підставі морфологічних, гістохімічних, променевих, ендокринологічних, клінічних, гінекологічних, урологічних, сексологічних та експериментальних досліджень було доведено функціональну активність парауретральних залоз впродовж життя жінки зі схильністю до формування спектру патологічних змін. Встановлено, що параметри жіночої простати наближені до параметрів простати чоловіка. За умови дотримання принципів міждисциплінарного підходу, переконливо продемонстровано справедливість визнання невестигіальної концепції щодо жіночої передміхурової залози. В 2002 році Федеральний Комітет з Анатомічної Термінології (Federative International Committee on Anatomical Terminology (FICAT)) офіційно перейменував парауретральні залози в жіночу передміхурову залозу, включив термін „жіноча передміхурова залоза” до переліку анатомічних структур.

show abstract