Silence as an Argument and a Manifestation of Respect in the Argumentation in John Locke's Works

Abstract

Зважаючи на глибокий зв'язок моралі і права в сучасному дискурсі, ідеї Джона Лока щодо процесу аргументації, а також щодо природного права й договірної теорії держави можуть не тільки бути актуальними для дослідників у царині історії філософії та теорії аргументації, але й мати методологічний потенціал у сфері теорії права, філософії права й політичної філософії. Адже вони придатні для прояснення багатьох норм, що прямо чи опосередковано пов'язані з мовчанням або ж повагою. Окрім того, Локів аналіз мовчання як аргументу і прояву поваги в аргументації може бути внеском в історико-філософське знання, зокрема, у локознавство. Мета статтіпродемонструвати наявність мовчання як аргументу і прояву поваги в основних працях Лока («Проба про людське розуміння», «Два трактати про врядування», «Деякі думки про виховання»), присвячених проблематиці епістемології, політичної філософії та філософії освіти. Досягнення цієї мети може стати новим імпульсом для історико-філософських студій. Феномен мовчання в сучасному науковому дискурсі репрезентований в різноманітних аспектах. Мовчання досліджується у філософії, лінгвістиці, психології. Серед багатьох аспектів такого дослідження найпоширенішим є розгляд мовчання як однієї з особливих форм людської комунікації. Мовчання ж як аргумент досліджувалось, зокрема, Джоном Лангом [див.: Lange 1966], який, аналізуючи тексти з історіографії, відзначив його цінність як історичного аргументу; Даґласом Волтоном [див.: Walton 1996, 1999a, 1999b], який аналізував аргумент ex silentio як варіант аргументу ad ignorantiam, використовуючи техніку профілю діалогу як інструмент для оцінки зазначеного виду аргументів; Кристофером Лі Стівенсом [див.: Stephens 2011], який застосував байєсівський підхід у дослідженні аргументу від мовчання; Майклом Ґері Данкеном [див.: Duncan 2012], яким було запропоновано інтерпретаційну та пояснювальну структуру аргументу ex silentio; Тімоті МакҐрю [див.: McGrew 2014], який запропонував новий аналіз, використовуючи байєсівську ймовірнісну структуру, що ізолює найбільш проблематичний крок у таких аргументах; Хейгом Хатчадур'яном [див.: Khatchadourian 2015], у монографії якого досліджувалася ціла низка тем, пов'язаних з мовчанням, зокрема теорія мовчання та її зв'язок із