Revolution and Continuity in Early Modern Europe

Elliott, J. H.

doi:10.1093/past/42.1.35

Cited by 53 publications

(4 citation statements)

References 0 publications

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…Thus, J. H. Elliott cautions against the danger of distortion in applying the concept of revolution to the revolts of the sixteenth and seventeenth centuries. 52 Roland Mousnier takes a similar view in his comparative study of French and other peasant risings of the seventeenth century and therefore characterizes these revolts as non-revolutionary. 53 The analogous opinion is also expressed by the latest historian of the Fronde, who contrasts 'mere rebellion' with 'true revolution', and considers the latter to have been an impossibility in the early modern era.…”

Section: Illmentioning

confidence: 93%

Prolegomena to the Comparative History of Revolution in Early Modern Europe

Zagorin

1976

Comp Stud Soc Hist

View full text Add to dashboard Cite

There are at least two reasons which might be cited for undertaking the historical and comparative investigation of revolution. The first is the desire to make a revolution, the second is the desire to prevent it. Perhaps nearly everybody is susceptible to the one reason or the other, but there is yet a third reason that gives the study of revolution an outstanding interest and significance, even though its appeal is doubtless much more limited than the first two. This is that the understanding of revolution is an indispensable condition for the fuller knowledge and understanding of society. Depending on how we define it, revolution may be common or uncommon, frequent or rare. But in the case of societies, nations, and communities that have experienced revolution, we cannot claim to understand them adequately without understanding their revolutions. In a deep and therefore a non-tautological sense, it is true that every people gets the revolution it deserves and equally true that it gets only the revolutions of which it is capable.Well over a century ago, Alexis de Tocqueville, one of the ablest minds that ever devoted itself to the problem, stated the rationale for the comparative history of revolutions. 'Whoever studies and looks only at France', he declared, 'will never understand anything, I venture to say, of the French revolution'. 1 Tocqueville's precept, however, has been more honored in the breach than the observance, for despite the general recognition of the need for systematic comparative treatment of revolution, work toward this end has remained the exception and is relatively undeveloped. The most obvious explanation of this lack is the formidable difficulty of any comparative investigation and the risk of superficiality

show abstract

Section: Illmentioning

confidence: 93%

Prolegomena to the Comparative History of Revolution in Early Modern Europe

Zagorin

1976

Comp Stud Soc Hist

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…For instance, the rise of the United Provinces to global political-economic preeminence-which occurred between the mid-16th and the mid-17th centuries (Arrighi 1994)-coincided with the emergence of various state-seeking movements within Europe and the partial dissolution of the Spanish-Habsburg Empire (Elliott 1970;Elliott 1997;Elliott 2002;Kamen 2005;). …”

Section: The Rise Of the United Provinces To World Hegemonymentioning

confidence: 99%

Territorial Contradictions of the Rise of China: Geopolitics, Nationalism and Hegemony in Comparative-Historical Perspective

Karatasli

Kumral

2017

JWSR

View full text Add to dashboard Cite

There is debate in the literature regarding whether China can become a new world hegemonic power in the 21 st century. Most existing analyses focus on economic aspects of world hegemony-building processes and ignore its macro-political dimensions. This article starts with the premise that reshaping the geopolitical configuration of the inter-state system is an important part of world hegemony-building processes. One of the ways in which previous and current world hegemonic powers established their world hegemonies was through the inclusion of new nations by co-opting, supporting or sometimes selectively leading a section of nationalist movements into independence. Our comparative analysis shows that, as of now, contemporary China has not been following this historical pattern. Compared to Mao-era China, which was perceived as a champion of national liberation-at least when colonial and semi-colonial areas were at stake-today's People's Republic of China (PRC) is emerging as a champion of the global geo-political status quo. The current Chinese government is not actively pursuing the transformation of the inter-state system or seeking to create instabilities at different levels. This is because, unlike previous and current world hegemonic powers, during its rise to global preeminence, Chinese territorial integrity has been challenged due to rapid escalation of nationalist/secessionist movements within its own state boundaries. Hence, the PRC's foreign policy has consistently been concerned with creating and preserving macro-political stability at national and international levels.There is a major debate in the literature regarding whether China can become a new world hegemonic power in the 21 st century. 1 In this paper we provide a critical assessment of China's possible rise to global political-economic preeminence with a focus on macro-political dimensions of world hegemony building processes. Although there is a flourishing literature, which discusses limits and prospects of China's possible ascendancy (Ciccantell and Bunker 2004;Arrighi 2007;Jacques 2009; Lachmann 2010:202-206;Gulick 2011;Hung 2015), most existing analyses focus on economic aspects alone and ignore macro-political dimensions of world hegemony building processes.Our analysis stems from two premises: (1) Until now, efforts to reshape the geopolitical configuration of the inter-state system have been an important part of world hegemony-building processes. (2) One of the ways in which previous and current hegemonic powers-the United Provinces, the United Kingdom and the United States-transformed the geopolitical configuration of the inter-state system was through the inclusion of new nations by supporting, co-opting, and sometimes leading selected nationalist movements into independence. We argue that by leading a select group of subject nations to independence, rising great powers enhanced their hegemonybuilding capacities by (1) gaining the "intellectual and moral leadership" (Gramsci [1971(Gramsci [ ] 2003 of these new states, (2) we...

show abstract

“…Попри певний скептицизм щодо досягнутої в компаративному сеґменті історіографії ранньомодерного революційного циклу результативності (зокрема Ш.Ай зенштадт неоднозначно застерігав від формалізації та схематизації при спробах зіставлення різних історично сформованих моделей революцій і наближених до них форм масових протестних рухів 16 ), О. Чудінов констатує помітне збільшення останнім часом дослідницької активності саме у площині порівняльно-історичного студіювання 17 . Привабливою при цьому для фахівців видається перспектива за допомогою компаративної методології типологізувати ранньомодерну революцію як особливу соціокультурну цілісність із притаманною їй динамікою та варіативністю унікальностей, урахувати інваріантний досвід останніх шляхом зіставлення контрастів і збігів.…”

unclassified

“…Традиційно представники не однієї ґенерації фахового середовища у країнах Європи, США та Канади, які представляють різні наукові школи й течії, акцентовані на вивченні революційної проблематики, солідаризуються щодо виділення із загального числа позначених революційністю змагань лише кількох еталонних (або класичних) взірців, до яких із періоду раннього модерну віднесено Нідерландську другої половини XVI -початку XVII ст., дві Англійських середини -другої половини 16 Эйзенштадт Ш. Революции и преобразование обществ… -С.52. 17 XVII ст., Американську та Французьку кінця XVIII ст., відомі як «Великі», революції.…”

unclassified

Revolutions in Early Modern Civilization: The Parallels of Ukrainian and World Experience

Smolii¹

2021

UHJ

View full text Add to dashboard Cite

Рубіж ХХ-ХХІ ст. актуалізував у полі сучасної соціогуманітаристики переорієнтацію дослідницьких пріоритетів з емпіричного на теоретичний рівень нарощування наукового знання. «Потреба в теоретичному осмисленні фактів, -наголошував, Анотація. Мета пропонованої розвідки націлена на представлення українського революційного сеґменту органічною складовою єдиного ранньомодерного революційного циклу як активатора кардинальних змін цивілізаційного простору Європи. Методологія та стратегія дослідження ґрунтуються на комплексному залученні методів, принципів і концепцій соціогуманітарних наук, що застосовуються у сучасних компаративістських практиках. Його новизною є визначення контактних горизонтів та площин перетинів українського й інших національних революційних потоків раннього нового часу, а також окреслення евристичної перспективи дослідження Національної революції XVII ст. в Україні в річищі теоретичних досягнень революціології. Основний акцент зроблено на тому, що новітній історіографічний етап започаткував концептуальний перегляд революційного процесу раннього модерну, причому як в аспектах його загальної специфіки, так і трактування з нових теоретичних підходів кожної окремо взятої революції як унікального й водночас закономірного явища. На жаль, поза цією загальною методологічною тенденцією з відомих причин опинилася традиція вивчення українських революційних подій 1648-1676 рр. Однак порівняльний аналіз показує, що ці події вивели на порядок денний українського політичного життя весь першочерговий комплекс завдань, які визначали сутність ранньонового революційного процесу, -національні, державотворчі, громадянсько-демократичні, соціальні, запропонувавши щодо їх вирішення власні ориґінальні підходи й органічно долучивши тим самим Україну до утвердження на континенті нової цивілізації. Пропонується висновок, що накопичений на сьогодні емпіричний матеріал, його аналітичне опрацювання в можливостях новітніх міждисциплінарних методик цілком об'єктивно підтверджує доцільність уписання українського прецеденту у загальну картину європейського революційного процесу ранньонової доби та віднайдення для нього відповідного місця у пропонованих на сьогодні класифікаційних схемах.Ключові слова: доба раннього нового часу, цивілізація, Українська революція XVII ст., великі європейські революції, компаративний метод. Валерій СМОЛІЙакадемік НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту історії України НАН України (Київ, Україна),

show abstract

Revolution and Continuity in Early Modern Europe

Cited by 53 publications

References 0 publications

Prolegomena to the Comparative History of Revolution in Early Modern Europe

Prolegomena to the Comparative History of Revolution in Early Modern Europe

Territorial Contradictions of the Rise of China: Geopolitics, Nationalism and Hegemony in Comparative-Historical Perspective

Revolutions in Early Modern Civilization: The Parallels of Ukrainian and World Experience

Contact Info

Product

Resources

About