Резюме. Актуальність. На сьогодні переломи кісток нижньої кінцівки становлять від третини до половини переломів в їх загальній структурі, призводячи до підвищення показників захворюваності й смертності. Частота ускладнень після цих переломів залишається високою, повне функціональне одужання відмічається не в усіх хворих. Актуальною залишається належна оцінка функціональної активності пацієнтів у післяпереломному періоді та ризику подальших переломів. Мета-вивчення показників функціональної активності та ризику остеопоротичних переломів у хворих старших вікових груп із переломами кісток нижньої кінцівки різної локалізації. Матеріали та методи. Обстежено 72 особи з переломом проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК, n = 23) та кісток гомілки (ПКГ, n = 49). Лонгітудинальне спостереження за хворими проводили протягом 12 міс. з оцінкою показників у переддень перелому (ретроспективно) та через 6 і 12 міс. після нього. Методи обстеження: огляд, опитування, загальноклінічне, антропометричне й ортопедичне обстеження. Анкетування проводили з використанням опитувальників Lower Extremity Functional Scale (LEFS) та Fracture Risk Assessment Tool (FRAX), які пацієнти заповнювали самостійно під контролем лікаря. Результати. Показники анкети LEFS у хворих із ПКГ вірогідно пов'язані з віком, статтю, показниками зросту, індексу маси тіла, 10-річним ризиком основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки. У жінок із ППВСК показники анкети LEFS напередодні перелому вірогідно гірші порівняно з відповідними в осіб із ПКГ і також пов'язані з віком. Через 6 міс. після ПКГ та ППВСК показники анкети LEFS вірогідно знижуються порівняно з вихідними даними, що свідчить про погіршення функціональних можливостей хворих. Через 12 міс. після ПКГ та ППВСК показники анкети LEFS вірогідно зростають і не відрізняються від вихідних в осіб із ППВСК, хоча не досягають вихідного рівня у хворих із ПКГ. Показники 10-річного ризику основних остеопоротичних переломів та переломів стегнової кістки, за даними анкети FRAX, вірогідно не відрізняються в обстежених залежно від локалізації перелому, та вони вищі в жінок із ПКГ порівняно з відповідними в чоловіків. Висновки. Усе вищезазначене необхідно враховувати при плануванні лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів в осіб старших вікових груп із переломами кісток нижніх кінцівок.