Predictors of late complications after coronary artery bypass grafting in patients with stable coronary heart disease

Abstract

3 ДНУ «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, Київ Предиктори виникнення пізніх ускладнень після аортокоронарного шунтування в пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця Мета роботи-визначити фактори, від яких залежить виникнення пізніх ускладнень після операції аортокоронарного шунтування (АКШ) у пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця. Матеріали і методи. В одноцентровому дослідженні проаналізували дані, отримані при клініко-інструментальному обстеженні 155 пацієнтів зі стабільною ішемічною хворобою серця, послідовно відібраних для операції ізольованого АКШ. Тривалість періоду спостереження за пацієнтами становила 12 місяців з моменту операції АКШ. Загалом діагностовано 29 пізніх ускладнень (3 випадки декомпенсації серцевої недостатності, 3уперше діагностованої фібриляції передсердь (ФП), 4-гострого коронарного синдрому, 11-зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ) більше ніж на 10 %, 2-переходу ФП у постійну форму, 2-розвитку гострого інфаркту міокарда та 4 летальних випадки), що виникли у 24 пацієнтів. Групи пацієнтів з ускладненнями і без ускладнень порівнювали за демографічними показниками, факторами ризику, супутніми хворобами, лабораторними показниками, особливостями операції АКШ та післяопераційною медикаментозною терапією. Результати. В однофакторному аналізі особливостями пацієнтів з ускладненнями протягом річного спостереження були наявність ФП в анамнезі, нижча швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) (медіана (квартилі) 55 (44-68) проти 61 (52-74) мл/(хв • 1,73 м 2); р = 0,060), більший розмір лівого передсердя (4,4 (4,3-4,9) проти 4,3 (4,0-4,5) см; р = 0,004), нижча ФВЛШ (47 (37-56) проти 53 (45-58) %; р = 0,033), більший індекс кінцеводіастолічного об'єму (70,4 (58,7-84,8) проти 59,1 (51,2-70,8) см 3 /м 2 ; р = 0,004), післяопераційне застосування антагоністів альдостерону (р = 0,051) та петльових діуретиків (р = 0,007), а також відсутність прийому статинів (р < 0,001). За даними мультиваріантного аналізу, незалежними предикторами виникнення пізніх ускладнень після операції АКШ виявилися гірший показник ШКФ при виписуванні зі стаціонару (відношення шансів (ВШ) 1,366 (95 % довірчий інтервал (ДІ) 1,007-1,853); р = 0,045), післяопераційне застосування петльових діуретиків (ВШ 2,186 (95 % ДІ 1,187-4,024); р = 0,012) та відсутність післяопераційної терапії статинами (ВШ 6,236 (95 % ДІ 2,313-16,809); р < 0,001). Висновки. Більшість зареєстрованих пізніх ускладнень після операції АКШ припадає на випадки погіршення насосної функції лівого шлуночка, появи і прогресування ФП та/або серцевої недостатності. Незалежний зв'язок виникнення пізніх ускладнень зі зниженою функцією нирок, застосуванням петльових діуретиків та відсутністю тривалої терапії статинами потрібно враховувати при призначенні, контролі та корекції лікування в пізній післяопераційний період.