ВступОднією з проблем, що стоять перед педіатрич-ної нефрологією, є ренальна артеріальна гіпертен-зія (АГ) [1]. У цілому поширеність клінічної АГ у дітей та підлітків становить близько 3,5 %, при цьому майже 20 % педіатричної АГ пов'язують з хронічною хворобою нирок (ХХН) [2]. У кожної другої дитини або підлітка ХХН перебігає з АГ [2]. Необхідно також відзначити, що АГ при хронічно-му пієлонефриті (ХПН), навіть при ще збереженій функції нирок, спостерігається у 2-4 рази часті-ше, ніж у загальній популяції, і в 12-20 % випадків має зло якісний перебіг [3]. Взаємодія патологічних процесів з боку серцево-судинної системи й нирок становить кардіоренальний континуум [4]. Виник-нення АГ на будь-якому етапі хронічного запально-го процесу в нирках, зокрема ХПН, погіршує його прогноз, прискорюючи прогресування нефроскле-розу, що супроводжується зменшенням кількості функціонуючих нефронів і гіпоксією паренхіми, УДК 616.61-002-036.1-053.2:612.13-037:616.12-008.331.1-06 DOI: 10.22141/2307УДК 616.61-002-036.1-053.2:612.13-037:616.12-008.331.1-06 DOI: 10.22141/ -1257УДК 616.61-002-036.1-053.2:612.13-037:616.12-008.331.1-06 DOI: 10.22141/ .7.2.2018 Абатуров О.Є.