Захворювання, що становить вітальну загрозу, для родини пацієнта за своїм змістом є психотравмуючими і становлять складний виклик. Метою дослідження було оцінити психопатологічні симптоми, а саме прояви тривоги та депресії у родичів онкологічних пацієнтів на різних етапах перебігу захворювання та в залежності від рівня адаптації сімейної системи. Контингент та методи дослідження. У дослідженні прийняли участь 288 сімей з онкологічним пацієнтом, жінками-174 родини, та чоловіками-144. На етапі первинного зіткнення з онкологічною патологією було 78 сімей жінок та 51 сім'я чоловіків, та у періоді після повернення хвороби відповідно 96 та 63 родини. Серед опитуваних родин до «адаптованих» було віднесено 55 сімей, «межових»-127, «дезадаптованих»-106. Для оцінки психопатологічних симптомів тривоги та депресії застосовано «Госпітальну шкалу тривоги та депресії» (HADS). Результати. Психоемоційний стан родичів онкологічних пацієнтів визначався поєднанням впливу ряду чинників, до яких відносилися етап перебігу захворювання, рівень сімейної адаптації, гендерна складова. До зростання психопатологічної симптоматики як депресивного так і тривожного характеру приводило продовження хвороби в наслідок зростання потреб хворого і необхідності у психосоціальній підтримці. Порушення сімейного пристосування супроводжувалося посиленням вираженості психопатологічних проявів. У психоемоційному стані жінок домінував тривожний стан, а у чоловіків порівняно вищими були депресивні прояви. Висновки. Психокорекція емоційного стану родичів онкохворих та стабілізація сімейної системи є важливими складовими медико-психологічної допомоги у онкологічній практиці Ключові слова: медико-психологічна допомога, психопатологічна симптоматика, тривога, депресія, онкологія, психоонкологія, родина онкологічного пацієнта