Narrative Mask in Ludic Stylistics of J. M. Coetzee’s Fiction

Abstract

кандидат філологічних наук, доцент кафедри англійської філології, перекладу і філософії мови імені професора О. М. Мороховського Київського національного лінгвістичного університету вул. Велика Васильківська, 73, Київ, Україна Стаття присвячена встановленню лінгвальних засобів реалізації прийому оповідної маски в романах Дж. М. Кутзее в аспекті їх ігрової стилістики. Ігрова стилістика визначена як мовно-художнє явище, що формується в оповідному художньому тексті завдяки комбінаториці різнорівневих лінгвальних засобів у їхньому неконвенційному використанні, які, окремо або у своїй взаємодії, націлені на створення певного ігрового ефекту чи сукупності таких ефектів. У проаналізованих творах Дж. М. Кутзее "The Master of Petersburg" і "Duskland" ігрова стилістика утворюється, зокрема, із залученням прийому оповідної маски. З'ясовано, що прийом оповідної маски використовується в романах Дж. М. Кутзее для ігрового конструювання образу оповідача / персонажа під час реалізації двох різновидів оповідних ігорметафікціональної та психонаративної. Психонаративна гра націлена на конструювання психологічно акцентованих художніх форм. Метафікціональна гра спрямована на «розхитування» послаблення референційного статусу художнього тексту. Оповідна маска розглянута з позицій лудопсихологічного підходу, який поєднує власне ігровий, психологічний та метафікціональний виміри функціонування масок у творах письменника і враховує не лише мовленнєвий план оповідної маски, а й її акціональний вимір. Лудичність прийому оповідної маски в романах Дж. М. Кутзее полягає у виконанні оповідачем / персонажем певної професійно орієнтованої рольової гри, націленої на розкриття у непрямий спосіб природи письменницької творчості. Психологічна суть маски криється у тому, щоб через «приховування» ідентичності оповідача / персонажа досягти протилежного ефекту, а саме висвітлити певні його / її характеристики. Метафікціональність маски визначається її здатністю в акцентований спосіб проблематизувати референційність художнього тексту. Підґрунтям втілення прийому оповідної маски слугує сукупність лексичних, лексико-синтаксичних, словесно-образних та сюжетно-композиційних засобів, які створюють ігрові ефекти акцентованого психологізму художньої оповіді та її акцентованої метафікціоналізації, де остання є результатом розмивання референційного статусу художньої оповіді. Ключові слова: ігрова стилістика, психонаративна гра, метафікціональна гра, оповідна маска, ігровий ефект, лудопсихологічний підхід.