Methodological Aspects of the Research of Recreational Degression of Microreleif of the Tourist’s Routes

Abstract

Мета статті -проаналізувати існуючі методики дослідження рекреаційної дигресії природних комплексів та запропонувати прийоми вивчення рекреаційної дигресії мікрорельєфу туристичних маршрутів.Основні терміни та поняття. У нашому дослідженні використано спеціальні терміни і поняття -рекреаційне навантаження, ступінь стійкості природних комплексів, рекреаційна дигресія, стадія рекреаційної дигресії та інші, які використовують у рекреаційній географії, рекреаційному природокористуванні, природно-заповідній справі. Нижче зупинимось на їхньому змісті.Рекреаційне навантаження -сумарна кількість відвідувачів на одиницю площі (га) протягом одиниці часу. Одиницею виміру рекреаційного навантаження є люд-год/га, або люд-день/га. Остання дещо зручніша для практичного використання і означає, що протягом усього комфортного періоду на ділянці площею 1 га щоденно по 8 год (прийнятий світловий день) відпочиває одна особа чи певна кількість осіб [3; 14]. Розрізняють лінійний тип рекреаційного навантаження, що має більш виражений характер у межах стежок, маршрутів, та площинний тип -у місцях коротко-та довготривалого відпочинку, тобто у місцях стаціонарної форми рекреації.Ступінь стійкості природних комплексів -можливість природного комплексу (екосистеми) витримувати певну величину рекреаційного навантаження, не втрачаючи своїх первинних природних властивостей, а також здатність відновлювати свій природний стан за певний час після припинення рекреаційного навантаження [3; 14]. Ступінь стійкості, який іноді називають витривалістю екосистеми, залежність від комплексу її природних характеристик -рельєфу (крутості схилів, їхнього поздовжнього і поперечного профілю), літологічного складу геологічних відкладів і механічного складу ґрунтів, рослинного покриву і його видового складу. Практично в усіх методиках вивчення рекреаційної дигресії ступінь стійкості розглядають в аспекті біологічних властивостей деревної, чагарникової і трав'янистої рослинності, природних умов місцезростання та крутості схилів.Рекреаційна дигресія -порушення стану природного середовища (характеристик природного комплексу) в результаті впливу антропогенного чинника (кількості рекреантів), що характеризується ущільненням та ерозією ґрунтів, витоптуванням і руйнуванням лісової підстилки, знищенням трав'яного покриву, підліску та підросту, пошкодженням дерев тощо [3; 14; 21]. Величину порушення стану природного комплексу визначають стадією рекреаційної дигресії. Під час її визначення в натурі важливо не сплутати прояви рекреаційної дигресії з пасовищною (пасквальною дигресією) чи техногенним порушенням природного середовища.Вирізняють п'ять стадій рекреаційної дигресії корінних ландшафтних комплексів: непорушені, малопорушені, умовно порушені, сильно порушені, деградовані. В ландшафтних комплексах на першій стадії коефіцієнт рекреації, тобто відношення площі стежок до загальної території, становить до 5 %, на другій (вибита, витоптана площа) -складає 6-10 %, на третій -10-30 %, на четвертій -30-60 %, на п'ятій -60-100 %. Діагностичні ознаки стадій рекреаційної дигресії...

Оцінювання Впливу Рекреаційного Навантаження На Ґрунтовий Покрив Туристичного Шляху "Стежками Легендарної Тустані"

“…Завдяки наявності лісової підстилки верхні горизонти ґрунту залишаються вологими на тривалий час [12]. Надалі аналіз та обговорення результатів досліджень подаємо згідно з індикаторами стану деградації природного середовища, запропонованими Р. Прендким [19], О. Леневич [11,12] та з підходами оцінки зміни рельєфу в умовах рекреаційного навантаження В. Брусака [5].…”

“…Проведені натурні дослідження у Державному історико-культурному заповіднику "Тустань" дали змогу використати якісні та кількісні характеристики зазначених критеріїв для виокремлення стадій рекреаційної дегресії. Вагомим індикатором для оцінення стану ґрунтового покриву в межах шляху чи стежки (лінійна форма рекреації) є: ширина стежки [19,20], ущільнення ґрунту [8,11,12,20] та формування ерозійних процесів [2,4,5,6,9,22,23], що завдає непоправної шкоди стежкам. Правильне облаштування стежок є не тільки вирішенням проблеми з деградації природного середовища, зокрема ґрунтового покриву, але й створення безпечних та комфортних умов для відвідувачів [1,4,5,9,10,14,23,24].…”

“…Вагомим індикатором для оцінення стану ґрунтового покриву в межах шляху чи стежки (лінійна форма рекреації) є: ширина стежки [19,20], ущільнення ґрунту [8,11,12,20] та формування ерозійних процесів [2,4,5,6,9,22,23], що завдає непоправної шкоди стежкам. Правильне облаштування стежок є не тільки вирішенням проблеми з деградації природного середовища, зокрема ґрунтового покриву, але й створення безпечних та комфортних умов для відвідувачів [1,4,5,9,10,14,23,24]. За результатами наших досліджень, на туристичному шляху "Стежками легендарної Тустані" перекриття дерев'яним настилом туристичного шляху практично за 12 років після зняття негативного рекреаційного впливу на ґрунтовий покрив, верхні горизонти цих же ґрунтів відновились.…”

“…Основними негативними наслідками надмірного рекреаційного навантаження на наземні екосистеми є порушення функціонування едафотопу. Оскільки переущільнення верхніх горизонтів призводить до розвитку ерозійних процесів, гуміфікації ґрунту, виносу та нагромадження грубоуламкового матеріалу тощо [2,4,5,6], і тому ця форма антропогенного впливу є особливо актуальною для національних природних парків (НПП), регіональних ландшафтних парків (РЛП), приміських зон відпочинку, курортних місцевостей та об'єктів зі значним туристично-рекреаційним потенціалом [4,11].…”

“…Упродовж двадцяти років вплив рекреаційного навантаження на природні комплекси Українських Карпат та Передкарпаття, зокрема на ґрунтовий покрив, досліджували: І. С. Гнатяк [7] та М. М. Запоточний − поблизу пам'ятки природи "Скелі Довбуша" [8]; У Карпатському НПП: В. П. Брусак і В. Б. Малець − на туристичному маршруті "На гору Говерла" [5], В. Штуглинець − у межах еколого-пізнавальної стежки "На озеро Несамовите" [23]; М. М. Карабінюк − у високогірних природно-територіальних комплексах Чорногори [9], Сколівських Бескидах (НПП "Сколівські Бескиди") -О. І. Леневич, О. Г. Марискевич, В. І. Козловський [12,11] та в лісопарку поблизу Трускавця − О. Г. Марискевич, І. М. Шпаківська [13].…”