Протягом своєї історії війни мали величезний вплив на психоаналіз. Для багатьох ранніх засновників психоаналізу, зокрема Фройда, Перша світова війна, або як її називали Велика війна, стала шоком. Перша світова війна, хоча й тривала лише чотири роки, призвела до смерті майже 20 мільйонів людей і численних жахливих поранень через застосування нових смертельних технологій та інший вплив воєнного нападу (Koteska, 2019(Koteska, , 2020. Жахи цієї війни та її риторика вразили багатьох людей по всьому світу, включаючи Фройда та ранніх психоаналітиків. Ці історії мають прямі та непрямі наслідки для розуміння досвіду українського психоаналізу в умовах російської війни проти України.Роздуми Фройда про війну. Одним із есеїв Фройда (Freud, 1915), присвячених Першій світовій війні, написаних майже відразу після її початку, була його робота під назвою «Про швидкоплинність». Значимим є те, що на момент написання цього есею Фройду було 60 років, а двоє його синів служили на фронті (Zaretsky, 2005). У цій просякнутій сумом роботі Фройд роздумує про красу й цінність людського життя та стосунків між людьми. Фройд розпочинає цей есей з обміну думками з «молодим поетом», якому будь-які песимістичні аспекти вразливості, «руйнівних впливів» та непостійності існування здавались занадто негативними та знижували цінність життя (Freud, 1915, р. 2). Фройд підкреслює, що на контрасті до такої точки зору усвідомлення смерті, непостійності та вразливості всього життя приносить «збільшення вартості» та більшу можливість насолоджуватись «цінністю» існування (Freud, 1915, р. 4). Фройд відкрито не підтримував ілюзій про природу війни, як чогось сприятливого, та зазначив, що коли «війна спалахнула», вона «позбавила світ його краси» (Freud, 1915, р. 4). На його думку, «війна ... позбавила нас нашої гордості за досягнення нашої культури, нашої поваги до багатьох мислителів і наших сподівань на остаточне подолання розбіжностей між людьми та расами» (Freud, 1915, р. 5). Крім того, Фройд заявив, що війна «відкрила наші інстинкти у їх оголенні ... зробила нашу батьківщину знову маленькою, а решту світу віддаленою для нас. Вона забрала у нас багато з того, що ми любили, і показала нам крихкість багатьох речей, про які ми думали, що вони незмінні» (Freud, 1915, р. 5). Фройд зауважує, що серед війни він та «сусіди були об'єднані любов'ю до Батьківщини, ласкою до нашого ближнього та гордістю за те, що ми маємо спільне» (Freud, 1915, р. 4). Він також звертає увагу на почуття провини за виживання, а також на виклики скорботи, нагадуючи читачеві, що так само, як сум закінчується з часом, так і втрати війни пом'якшуються з часом: «Ми збудуємо все, що зруйнувала війна, можливо, на більш міцних засадах і триваліше, ніж раніше» (Freud, 1915, р. 5).