“…Доброчесність розкривається, як ми зазначали у попередній публікації, у поєднанні двох аспектівзовнішнього (видимого, а отже такого, що може бути промоніторений громадськістю і контролюючими органами, оскільки виявляється у стилі, способі життя, поведінці і вчинках особи) і внутрішнього, котрий передбачає моральну і ментальну цілісність, добропорядність особи, які і визначають її поведінку, її рішення і вчинки [4]. Як вказує С. Глущенко, доброчесністю є той морально-етичний фундамент, що визначає спосіб і межу поведінки особи, котра «ґрунтується на принципах добровідносин із громадянами, суспільством та державою, чесності у способі життя, виконанні професійних обов'язків та розпорядженні матеріальними ресурсами» [5, с.…”