Love archetype in the romances by diaspore composer Ihor Sonevytskyi

Abstract

Мета статті-виявити та проаналізувати специфіку втілення архетипу Кохання у циклі «Зелена Євангелія» для сопрано у супроводі фортепіано на вірші Б.-І. Антонича. Методологія дослідження продиктована характером досліджуваної проблеми і полягає у використанні суми методів-історичного, теоретичного, текстологічного, описово-аналітичного, порівняльного та традиційно музикознавчого, які уможливлюють виявлення специфіки втілення архетипу Кохання у проаналізованому циклі. Наукова новизна визначається ракурсом заявленої теми, її актуальністю та місцем в структурі як музикознавчого, так і виконавського процесу. Проблема досліджується вперше з позиції конкретизації сутності архетипу Кохання в проекції на камерну вокальну творчість композитора сучасності І. Соневицького. Висновки. Архетип Кохання як особливе світовідчуття, притаманне українцям, закладається у солоспіви віршованими рядками, сповненими "живого" дихання лемківської природи, яку композитор опоетизовує як первинно-релігійний феномен. Архетип Кохання втілюється особливо тонким звукописом, що передає ніжні пасторально-елегійні постромантичні звучання з колоритними тонально-гармонічними імпресіоністичними зворотами. Відтак виникають пейзажно-ліричні замальовки, що послідовно розвивають весільну тему. Композитор створює свій, індивідуальний варіант трактування архетипу. Ключові слова: архетип Кохання, солоспів, камерно-вокальний цикл, композитори діаспори. Жишкович Мирослава Андреевна, кандидат искусствоведения, доцент Львовской национальной музыкальной академии им Н В.Лысенко; Калин Руслана Иосифовна, кандидат искусствоведения, старший преподаватель Львовской национальной музыкальной академии им. Н.В.Лысенко Архетип Любви в романсах композитора диаспоры Игоря Соневицкого Цель исследования-выявить и проанализировать специфику воплощения архетипа Любви в цикле «Зелёная Евангелия» для сопрано в сопровождении фортепиано на стихи Б.И. Антоныча. Методология исследования продиктована характером исследуемой проблемы и заключается в использовании суммы методов-исторического, теоретического, текстологического, описательно-аналитического, сравнительного и традиционно музыковедческого, которые дают возможность выявить специфику воплощения архетипа Любви в проанализированном цикле. Научная новизна определяется ракурсом заявленной темы, ее актуальностью и местом в структуре как музыковедческого, так и исполнительского процесса. Проблема исследуется впервые с позиции конкретизации сущности архетипа Любви в проекции на камерное вокальное творчество композитора современности И. Соневицкого. Выводы. Архетип Любви как особенное мироощущение, свойственно украинцам, закладывается в романсы стихотворными строчками, наполненных «живым» дыханием лемковской природы, которую композитор поэтизирует как первично-религиозный феномен. Архетип Любви воплощается особенно тонким звуковым письмом, которое передаёт нежные пасторально-элегические постромантичные звучания с колоритными тональногармоническими импрессионистическими оборотами. В итоге возникают пейзажно-лирические картинки, которые послед...