Longitudinal effect of depression on glycemic control in patients with type 2 diabetes: A 3-years prospective study

Abstract

Objectiveto examine the longitudinal effect of depression on glycemic control in a sample of patients with type 2 diabetes.Methodsthe patients were recruited from diabetes clinic in Saudi airlines medical center, in Jeddah, the base line study community consisted from 172 patients with type 2 diabetes. They were assessed for depression using BDI II, and diagnostic interview, and for diabetic control using HbA1c. We created a person-period data set for each patient to cover 6 months intervals up to 3 years. We used generalized estimation equation (GEE) for analysis of longitudinal data. HbA1C was the response variable while depression and time were the main covariates. Variables were included in GEE models based on clinical importance and preliminary analysis. Other variables included as covariates were gender, education, duration of diabetes, co-morbidity and LDL. All statistical analysis used α = 0.05 level of significance and were performed using SPSS software version 21.ResultsUnadjusted HbA1c means were significantly higher in depressed vs. non-depressed subjects at all time points. The adjusted HbA1c means in final GEE model were significantly higher in depressed vs. non-depressed subjects. In all adjusted models depression was a predictor of glycemic control weather it was BDI score (estimate = .049, P = .002), diagnoses of MDD (estimate = 2.038, P = .000), or other depressive diagnosis (estimate = 1.245, P = .000).ConclusionThis study on clinical sample of type 2 diabetic patients demonstrates that there is a significant longitudinal relationship between depression and glycemic control and that depression is associated with persistently higher HbA1c over time.Disclosure of interestThe authors have not supplied their declaration of competing interest.

Діагностика Депресивного Синдрому У Хворих На Цукровий Діабет За Даними Різних Шкал Опитування Та Можливість Її Покращення

“…Відомо, що досягнення компенсації ЦД залишається головною сучасною метою при лікуванні хворих у світі [8]. Важливість покращення психоемоційного стану у хворих на ЦД обумовлена не тільки погіршенням якості життя при депресії, але й погіршенням при цьому глікемічного контролю та перебігу ускладнень ЦД [9][10][11]. До того ж наявність депресії призводить до погіршення самоконтролю ЦД, швидшому прогресуванню ускладнень ЦД та підвищення ризику суїциду.…”

Depressive disorders in patients with diabetes mellitus. The effect of sedariston phytopreparation on carbohydrate metabolism and psycho-emotional state of patients with anxiety-depressive syndrome

“…Серед амбулаторних хворих на цукровий діабет (ЦД) депресія, що належить до соматогенних депресивних розладів, спостерігається вдвічі частіше, ніж у популяції -у 22,8-29,2 % пацієнтів [1][2][3][4]. Важливість покращення психоемоційного стану хворих на ЦД обумовлена не тільки погіршенням якості життя при депресії, але й погіршенням при цьому глікемічного контролю [2,5,6]. Досягнення компенсації ЦД залишається головною сучасною проблемою при лікуванні хворих у світі [7].…”

Поширеність Депресивних Розладів Серед Хворих На Цукровий Діабет, Які Мешкають У Зоні АТО Та В Інших Областях України

“…Депресивні розлади є досить частими серед стаціонарних хворих на ЦД -вони виявляються в 61,0-67,3% За даними досліджень останніх років, у хворих на цукровий діабет (ЦД) депресію виявляють вдвічі частіше, ніж у загальній популяції -у 29,2-46,2% випадків [1][2][3][4]. Важливість вчасної діагностики депресивних порушень у хворих на ЦД обумовлено не лише її негативним впливом на якість життя пацієнтів, а й її здатністю погіршувати контроль глікемії [5][6][7].…”