“…Уважний дослідник може зауважити, що низка проблем, над якими польські колеги розпочали системну роботу десятиліття тому, поступово стали, або в найближчому майбутньому стануть, пріоритетними для нашої країни. Достатньо згадати структуру унікального документа з красномовною назвою "Рапорт про інтелектуальний потенціал Польщі", освітні законодавчі документи, фінансування з розрахунку на одного учня, студента, проблеми профілактики мобінгу і булінгу в школах, агресивну поведінку в Інтернеті (кібарагресія), залежність від віртуального середовища [4], допомогу дітям з аутизмом, розуміння суті проблеми гіперактивних дітей (ADHD), психологічну допомогу батькам дітей з інвалідністю [2], педагогіку творчості [5; 6], прородинну політику [1]. Це не применшує досягнень українських учених.…”