Justification of Features Rehabilitation Interventions During Pregnancy and the Postpartum Period

Abstract

Упродовж останніх десятиліть кесарів розтин в акушерській практиці став інструментом, що дозволяє зберегти здоров’я і матері, і дитині. Сьогодні не викликає сумнівів роль кесарського розтину у зниженні перинатальної смертності та, дещо меншою мірою, – малюкової захворюваності, хоча тільки підвищенням частоти проведення кесарського розтину не можна кардинально вирішити проблему перинатальної патології. За допомогою кесарського розтину на світ з’являються 20% всіх немовлят, а якщо тенденція збережеться, то до 2030 року цей показник збільшиться до 30%. Частка в Україні також зросла з 16% в 2009 році до 24% в 2019 році.
 Інтенсивний темп життя, надзвичайно насичене інформаційне середовище, екологічне неблагополуччя – все це створює високий рівень щоденного стресового впливу, негативно відбивається на психофізіологічному стані жінок упродовж вразливих самих по собі періодів вагітності та після пологів, що характеризуються напруженими процесами адаптації, балансуванням на межі між здоров’ям і хворобою.
 Мета дослідження. Провести аналіз літературних та наукових джерел для створення програми фізичної терапії після кесарського розтину, спрямовану на покращення функціональних можливостей жінок та якості їх життя в контексті післяпологових фізичних та психічних змін.
 Причиною збільшення частоти пологів за допомогою абдомінального пологорозрішення називають зміну профілів ризику серед жінок, що народжують вперше, що стають дедалі старшими. бажанням матері також відіграє певну роль.
 Зростання частоти також розглядається у зв’язку із змінами у суспільстві – фінансовими, соціальним, культурними.
 Висновки.
 
 В усьому світі зростає тенденція до подальшого збільшення частоти кількості пологів шляхом кесаревого розтину призводить до того, що проблеми реабілітації жінок після їх оперативного розродження набувають важливого медичного і соціального значення.
 Стан жінки напряму впливає на її можливості по догляду та вихованню дитини, повернення до роботи та соціальної активності, а також на якість життя, як особисто, так і в рамках середовища. Тому необхідні певні заходи відновлення для якнайшвидшої їх нормалізації.