Incidence of Stress-Induced Hyperglycemia in Acute Ischemic Stroke: A Systematic Review and Meta-Analysis

Abstract

The aim of this study was to systematically evaluate the incidence of stress-induced hyperglycemia (SIH) in acute ischemic stroke (AIS). Studies that reported SIH incidence in AIS and examined risk factors for SIH and non-SIH patients were systematically searched in PubMed, Embase, Cochrane Library, and Web of Science from the inception of each database to December 2021. Article screening and data extraction were performed by two independent reviewers according to the inclusion and exclusion criteria. The quality of the included studies was assessed using the Newcastle–Ottawa Scale (NOS), and meta-analysis was performed using Stata. A total of 13 studies involving 4552 patients (977 in the SIH group and 3575 in the non-SIH group) were included. Meta-analysis showed that the incidence of SIH was 24% (95% CI: 21–27%) in the total population, 33% (14–52%) in North America, 25% (20–29%) in Europe, and 21% (12–29%) in Asia. Subgroup analysis by year of publication revealed that the pooled incidence of SIH was 27% (22–32%) in studies published before 2010 and 19% (14–24%) in those published after 2010. SIH is relatively common in AIS and poses a serious public health problem. Therefore, more emphasis should be placed on the prevention and control of SIH in AIS.

Beyond diagnosis: Leveraging routine blood and urine biomarkers to predict severity and functional outcome in acute ischemic stroke

“…Notably, in the present cohort, fasting glucose levels in the acute phase rather than HbA1c levels were associated with initial stroke severity. This finding is consistent with current knowledge, which suggests a critical role of stress-induced hyperglycemia, namely an elevation of blood glucose due to a sudden clinical event, in both the occurrence and progression of the disease and the development of treatment strategies for AIS [ [34] , [35] , [36] , [37] ].…”

“…The adverse effects of hyperglycemia on patients with AIS have been extensively validated. Specifically, hyperglycemia can have multiple detrimental mechanisms that affect the nervous system, including exacerbating brain tissue damage, increasing the infarct volume, reducing the efficacy of thrombolysis and thrombectomy, impeding the functional recovery of the brain, and contributing to increased disability and morbidity in patients with AIS [ [34] , [35] , [36] , [37] , [38] ]. Notably, in the present cohort, fasting glucose levels in the acute phase rather than HbA1c levels were associated with initial stroke severity.…”

Monitoring of Glucose Variability in Patients With Ishemic Stroke and Concomitant Obstructive Sleep Apnoea Syndrome

“…Рівень значущості відмінностей прийнято p<0,05.Результати. Первинні значення медіани середньодобового рівня глюкози у хворих І та ІІ групи були дещо підвищені відносно нормальних значень та складали 8,25 [5,[2][3][4][5][6][7][8][9][10]6] ммоль/л та 7,60 [5,2-9,2] ммоль/л відповідно, при цьому показник TIR% становив 64,5±8,81% у хворих І групи та 66,3±8,28% у хворих ІІ групи, що свідчило про негативний вплив інсульту та СОАС на регуляцію рівня глюкози у крові. На підтвердження цього, коефіцієнт варіацій глюкози був патологічно підвищеним і складав 17,1% [15,[4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18]9] у хворих І групи і 16,2% [14,6-18,1] у хворих ІІ групи.…”

“…Первинні значення медіани середньодобового рівня глюкози у хворих І та ІІ групи були дещо підвищені відносно нормальних значень та складали 8,25 [5,[2][3][4][5][6][7][8][9][10]6] ммоль/л та 7,60 [5,2-9,2] ммоль/л відповідно, при цьому показник TIR% становив 64,5±8,81% у хворих І групи та 66,3±8,28% у хворих ІІ групи, що свідчило про негативний вплив інсульту та СОАС на регуляцію рівня глюкози у крові. На підтвердження цього, коефіцієнт варіацій глюкози був патологічно підвищеним і складав 17,1% [15,[4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18]9] у хворих І групи і 16,2% [14,6-18,1] у хворих ІІ групи. Через 7 днів безперервного моніторування глікемічного статусу нами встановлено статистично вірогідне зменшення середньодобового рівня глюкози у хворих І групи на 24,8% (p<0,05) відносно початкових значень до рівня 6,20 [4,7] ммоль/л, а у хворих ІІ групи на 21,7% (p< 0,004) до рівня 5, 95 [4,8-6,7] ммоль/л.…”

“…На підтвердження цього, коефіцієнт варіацій глюкози був патологічно підвищеним і складав 17,1% [15,[4][5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15][16][17][18]9] у хворих І групи і 16,2% [14,6-18,1] у хворих ІІ групи. Через 7 днів безперервного моніторування глікемічного статусу нами встановлено статистично вірогідне зменшення середньодобового рівня глюкози у хворих І групи на 24,8% (p<0,05) відносно початкових значень до рівня 6,20 [4,7] ммоль/л, а у хворих ІІ групи на 21,7% (p< 0,004) до рівня 5, 95 [4,8-6,7] ммоль/л. Коефіцієнт варіацій глюкози дорівнював 15,3% [13,5-17,2] у хворих І групи і 8,5% [7,[5][6][7][8]9] у хворих ІІ групи.…”