Impact of left ventricular diastolic dysfunction on long-term outcome in patients with lower extremity artery disease

Abstract

The presence of lower extremity artery disease (LEAD) shows a high risk of coronary artery disease (CAD) and cerebrovascular diseases (CVD). LEAD is associated with significantly increased mortality and cardiovascular death [1][2][3][4][5]. LEAD is also a risk for heart failure (HF) [6]. Left ventricular (LV) systolic dysfunction, history of HF, and the presence of CAD were associated with an increased risk for mortality and cardiac events in patients with LEAD [7-9]. However, the impact of LV diastolic dysfunction on the long-term outcome of patients with LEAD has not been systematically studied. The aim of this study was to assess the impact of LV diastolic dysfunction on the long-term outcome in patients with LEAD. Materials and methods Study design and participantsThis study was a single center and retrospective analysis. Two hundred patients with LEAD whose ankle-brachial index (ABI) was measured within 3 months before or after echocardiography were enrolled between January 2013 and May 2015 from Hyogo College of Medicine. Exclusion criteria were ejection fraction (EF) <50 %, lack of data for echocardiography, or moderate-to-severe valvular disease. The 3-year cumulative incidence of primary and secondary endpoints was compared between LEAD patients with LV diastolic dysfunction and those without.

Диастолическая Функция Левого Желудочка В Клинической Практике Кардиолога

“…Група дослідників з Японії продемонструвала [40], що наявність ДД ЛШ збільшувала ризик виникнення небажаних подій у пацієнтів з ураженням судин нижніх кінцівок. Причому варто зазначити, що для аналізу в мультиваріантну модель окрім цих станів також включили такі фактори, як вік, наявність хронічної хвороби нирок, ішемічної хвороби серця або цереброваскулярних судин, але тільки наявність ДД ЛШ достовірно асоціювалася зі значним збільшенням частоти несприятливих подій у пацієнтів із симптомним ураженням судин нижніх кінцівок, на що ми вже повинні звертати увагу в нашій реальній клінічній практиці.…”