First record of the cyanobacterial genus <italic>Wilmottia</italic> (Coleofasciculaceae, Oscillatoriales) from the South Orkney Islands (Antarctica)

Abstract

Two cyanobacterial morphotypes isolated from Signy Island, South Orkney Islands, maritime Antarctica were characterised using a polyphasic approach combining morphological, cytological and molecular analyses. These analyses showed that the strains grouped with members of the genus Wilmottia. This genus currently includes three species, W. murrayi, W. stricta, and W. koreana. Both morphotypes analysed in this study were placed within the clade of W. murrayi. This clade showed a well-supported separation from Antarctic and New Zealand strains, as well as strains from other regions. W. murrayi was first described from Antarctica and is now known from several Antarctic regions. Confirmation of the occurrence of W. murrayi at Signy Island significantly extends its known distribution in Antarctica. In addition, a new combination, W. arthurensis, is suggested for Phormidium arthurensis.

Edaphophycus epilithus gen. et sp. nov. (Oscillatoriales, cyanobacteria) with a description of the morphology and molecular phylogeny

“…The type genus Coleofasciculus of family Coleofasciculaceae has been reported to have radial or fasciculated thylakoid arrangements within the cell, and genus Roseofilum Casamatta et al (2012: 494) has the same thylakoid arrangement as other genera belonging to the same family (Siegesmund et al 2008;Casamatta et al 2012;Kom arek et al 2014;Mareš et al 2019). However, genera Anagnostidinema, Geitlerinema (Anagnostidis & Kom arek) Anagnostidis (1989: 35), Kastovskya, and Wilmottia belonging to family Coleofasciculaceae exhibited parietal thylakoid arrangements, like genus Edaphophycus in this study (Strunecký et al 2011;Strunecký et al 2017;Mareš et al 2019;Lee et al 2020;Radzi et al 2021). In addition, genera Gracilinea Machado- de-Lima & Branco (2020: 266), Konicacronema Machado-de-Lima & Branco (2020: 269), Marmoreocelis Machado-de-Lima Branco (2020: 266), Olisthonema Panou and Gkelis (2021: 11), Pycnacronema M. D. Martins & L. H. Z. Branco (Martins et al 2019: 152), and Ramsaria F. Heidari & T. Hauer (Heidari et al 2018: 146), which were recently added as new genera to the family Coleofasciculaceae, were reported without a description of the thylakoid arrangements (Heidari et al 2018;Martins et al 2019;Machado-de-Lima & Branco 2020;Panou & Gkelis 2021).…”

“…2020; Radzi et al . 2021). In addition, genera Gracilinea Machado‐de‐Lima & Branco (2020: 266), Konicacronema Machado‐de‐Lima & Branco (2020: 269), Marmoreocelis Machado‐de‐Lima Branco (2020: 266), Olisthonema Panou and Gkelis (2021: 11), Pycnacronema M. D. Martins & L. H. Z. Branco (Martins et al .…”

A polyphasic approach leading to the discovery of new taxa of terrestrial cyanobacteria for the flora of Ukraine

“…Всі види роду морфологічно дуже подібні, але достовірно відрізняються між собою філогенетично. За даними Radzi et al (2021), генетичні розбіжності (p-відстань) між штамами W. murrayi та штамами інших видів Wilmottia були в межах 1,8-3%, тоді як усередині клади W. murrayi значення р-відстаней не перевищували 1,4%. Таксономічно рід наразі відносять до родини Wilmottiaceae порядку Coleofasciculales (Strunecký et al, 2023).…”

“…2). У той же час, пучечки ниток не були відмічені також у матеріалі інших авторів, які дослідили комплексним методом штами W. murrayi та навели їхній опис (Machado- de-Lima et al, 2017;Radzi et al, 2021).…”

“…3) підтвердив приналежність київського матеріалу до виду W. murrayi: показники дивергенції з іншими штамами цього виду були в межах 0,4-1,1%, тоді як з іншими видами роду Wilmottia розходження складало 2,1-2,9%, що вище за достовірний поріг розрізнення видів у прокаріот (Stackebrandt, Ebers, 2006;Kim et al, 2014). У виділеному нами генетичному матеріалі був відсутній регіон 16S-23S ITS, та хоча він і використовується при розмежуванні видів роду Wilmottia (Lee et al, 2020), також надійним генетичним маркером визнано послідовність гена 16S рРНК (Radzi et al, 2021). Тому визначення матеріалу до рівня виду лише на його основі, у випадку роду Wilmottia, слід вважати прийнятним.…”