Effects of Nicorandil Administration on Infarct Size in Patients With ST‐Segment–Elevation Myocardial Infarction Undergoing Primary Percutaneous Coronary Intervention: The CHANGE Trial

Abstract

Background Nicorandil was reported to improve microvascular dysfunction and reduce reperfusion injury when administered before primary percutaneous coronary intervention. In this multicenter, prospective, randomized, double‐blind clinical trial (CHANGE [Effects of Nicorandil Administration on Infarct Size in Patients With ST‐Segment–Elevation Myocardial Infarction Undergoing Primary Percutaneous Coronary Intervention]), we investigated the effects of nicorandil administration on infarct size in patients with ST‐segment–elevation myocardial infarction treated with primary percutaneous coronary intervention. Methods and Results A total of 238 patients with ST‐segment–elevation myocardial infarction were randomized to receive intravenous nicorandil (n=120) or placebo (n=118) before reperfusion. Patients in the nicorandil group received a 6‐mg intravenous bolus of nicorandil followed by continuous infusion at a rate of 6 mg/h. Patients in the placebo group received the same dose of placebo. The predefined primary end point was infarct size on cardiac magnetic resonance (CMR) imaging performed at 5 to 7 days and 6 months after reperfusion. CMR imaging was performed in 201 patients (84%). Infarct size on CMR imaging at 5 to 7 days after reperfusion was significantly smaller in the nicorandil group compared with the placebo (control) group (26.5±17.1 g versus 32.4±19.3 g; P =0.022), and the effect remained significant on long‐term CMR imaging at 6 months after reperfusion (19.5±14.4 g versus 25.7±15.4 g; P =0.008). The incidence of no‐reflow/slow‐flow phenomenon during primary percutaneous coronary intervention was much lower in the nicorandil group (9.2% [11/120] versus 26.3% [31/118]; P =0.001), and thus, complete ST‐segment resolution was more frequently observed in the nicorandil group (90.8% [109/120] versus 78.0% [92/118]; P =0.006). Left ventricular ejection fraction on CMR imaging was significantly higher in the nicorandil group than in the placebo group at both 5 to 7 days (47.0±10.2% versus 43.3±10.0%; P =0.011) and 6 months (50.1±9.7% versus 46.4±8.5%; P =0.009) after reperfusion. Conclusions In the present trial, administration of nicorandil before primary percutaneous coronary intervention led to improved myocardial perfusion grade, increased left ventricular ejection fraction, and reduced myocardial infarct size in patients with ST‐segment–elevation myocardial infarction. Registration URL: http://www.clinicaltrials.gov . Unique identifier: NCT03445728.

Coronary Microcirculation: The Next Frontier in the Management of STEMI

“…Intravenous nicorandil was associated with a reduction in CMR-assessed infarct size at 6 months (22.1 ± 11.4% of LV vs. 27.1 ± 13.4%, p = 0.005). This finding was strengthened by the observations of less frequent angiographic no-reflow and less MVO on CMR at 5–7 days in patients receiving nicorandil [ 74 ]. Although in agreement with some of the previous smaller-scale randomized trials [ 75 ], the results favoring nicorandil may need to be interpreted with caution in the context of the previously negative large J-WIND trial [ 76 ].…”

“…When given intracoronary, nicorandil, an ATP-sensitive potassium channels opener and NO donor, was associated with a greater reduction in IMR when compared with nitroglycerine after primary PCI [ 73 ]. Recently, the CHANGE trial (Effects of Nicorandil Administration on Infarct Size in Patients With ST-Segment–Elevation Myocardial Infarction Undergoing Primary Percutaneous Coronary Intervention) randomized 238 patients to intravenous nicorandil infusion started prior to primary PCI and continued for 24 h vs. placebo [ 74 ]. Intravenous nicorandil was associated with a reduction in CMR-assessed infarct size at 6 months (22.1 ± 11.4% of LV vs. 27.1 ± 13.4%, p = 0.005).…”

Мікросудинна Стенокардія Крізь Призму Застосування Нікорандилу

“…Комбінація нікорандилу з ацетилсаліциловою кислотою сприяє зменшенню вираженості ішемії міокарда у хворих на ІХС та супроводжується вірогідним (р<0,05) зростанням показників фракції викиду (ФВ) ЛШ, пікової швидкості раннього/пізнього діастолічного кровотоку (E/A), швидшим зниженням сегмента ST порівняно з контролем [15]. яскравим прикладом сприятливого впливу нікорандилу на коронарну мікроциркуляцію є результати нещодавно опуб лікованого багатоцентрового проспективного подвійного сліпого РКД CHANGE, в якому вивчали здатність нікорандилу впливати на розмір ІМ на тлі проведення ЧКВ [16]. Пацієнтів з ІМ та підйомом сегмента ST рандомізували для внутрішньовенного введення нікорандилу (n=120) або плацебо (n=118) перед реперфузією.…”

“…Застосування нікорандилу асоціювалося з вірогідним зростанням ФВ ЛШ як через 5-7 днів (47,0±10,2 проти 43,3±10,0%; р=0,011), так і через 6 міс (50,1±9,7 проти 46,4±8,5%; р=0,009) після реперфузії. Отримані дані щодо покращання перфузії міокарда, збільшення ФВ ЛШ, зменшення розмірів ІМ вчені пояснили поліпшенням коронарної мікросудинної циркуляції [16].…”

“…Порівняльна характеристика нітратів, нікорандилу та молсидоміну[9] Вплив нікорандилу на розмір ІМ, за даними МРТ серця[16] …”