“…Незважаючи на те, що багато ессенціальних ВМ приймають участь у багатьох біохімічних та фізіологічних процесах рослин та макроорганізмів (входять до складу ключових ферментів, впливають на клітинні органели (клітинні мембрани, мітохондрії, лізосоми, ендоплазматичний ретикулум, ядра), взаємодіють з ДНК і ядерними білками, гормонами, приймають участь у окислювально-відновних реакціях, утворенні гемоглобіну, метаболізмі вуглеводів, біосинтезі катехоламінів і зшиванні колагену, еластину, кератину та багато іншого), неконтрольована поліелементна адетивна контамінація, накопичення та поширення у навколишньому середовищі несе пряму загрозу для здоров'я, виклика-ючи пошкодження клітинних структур та тканин, що призводить до різноманітних несприятливих ефектів і захворювань [1,3,4,5,7], що спровоковане ВМ пошкодження може варіювати від дистрофічних змін та запалення до пухлинної трансформації у сечовій, травній, кровотворній, дихальній, нервовій та ендокринній системах [1,2,[5][6][7][8][9]. Так, одним з перших проявів токсичності ВМ на організм може бути зміна метричних параметрів органа (або його частини) на мікро-або макрорівні.…”