DMYTRENKO G.A. Strategic Trajectory and the Main Technological Resources of Increasing of the Social Capital in Ukraine

Abstract

Визначено основну причину дуже низького запасу соціального капіталу в Україні, якою є глибока недовіра до влади як наслідок великого відчуження інтересів владної еліти від інтересів громадян. Досліджено, що до такого відчуження призвела відсутність відповідальності структур влади перед громадами за результати своєї діяльності та практично повне усунення громадян від участі в управлінні державою (прикладом є чинна в Україні маніпуляційна система виборів). Обґрунтовано, що у результаті діяльності владних структур на всіх рівнях має істотно підвищитись індекс якості життя населення сіл, селищ, міст, районів, областей, країни в цілому. Показано, що внаслідок специфічності соціального капіталу Україна потребує унікальних стратегічної траєкторії та технологічних засобів його збільшення. Визначено, що такою траєкторією є прийняття еколюдиноцентризму як об'єднувальної ідеології розвитку суспільства, а ключовим технологічним засобом-перехід структур влади до культури цільового управління, оціненого за кінцевими результатами. Запропоновано унікальний спосіб визначення індексу якості життя громадян на основі щорічного опитування населення під патронажем депутатів місцевих рад за допомогоюособливих «розумних» анкет. Це надасть можливість безпосередньо залучити громадян до державного управління шляхом щорічного оцінювання громадами діяльності влади і участі у формуванні планів соціально-економічного розвитку території. Наслідком цього буде зближення інтересів влади та громадян і зростання довіри між ними, що і забезпечить приріст соціального капіталу в країні як фундаменту успішних реформ.

Державне Управління Системою Професійно-Технічної Освіти На Регіональному Рівні

“…Крім того напрацювання вітчизняних науковців щодо основ теорії управління освітою, професійно-технічною освітою. Л. Грень [2], Г. Дмитренко [3], Г. Єльнікова [4] В. Кремень [5], П. Кухарчук [6], І. Лікарчук [7], Н. Ничкало [8], Н. Протасова [9], В. Радкевич [10], М. Топузов [11] І. Лопушинський [12] В. Філіппова [13], Л. Зельман [14], та інших.…”