Differential Effects of Antihypertensive Treatment on Left Ventricular Diastolic Function

Tapp, Robyn J.; Sharp, Andrew; Stanton, Alice; O’Brien, Eoin; Chaturvedi, Nishi; Poulter, Neil; Sever, Peter; Thom, Simon; Hughes, Alun D.; Mayet, Jamil

doi:10.1016/j.jacc.2009.11.084

Cited by 51 publications

(31 citation statements)

References 33 publications

(34 reference statements)

Supporting

Mentioning

Contrasting

Unclassified

Order By: Relevance

“…16 These patients underwent further echocardiographic assessment after a further 2 years of treatment, enabling assessment of the longer-term impact of these hypertensive treatments on progression of LVH and diastolic function. Our hypotheses were as follows:…”

mentioning

confidence: 99%

Long-Term Antihypertensive Treatment Fails to Improve E/e′ Despite Regression of Left Ventricular Mass

et al. 2014

Self Cite

View full text Add to dashboard Cite

Abstract-Antihypertensive treatment can improve tissue Doppler indices of left ventricular diastolic function in the shortterm, but little is known about the longer-term effect of different antihypertensive treatments on progression of left ventricular diastolic function and left ventricular hypertrophy. We hypothesized that long-term treatment of hypertension will lead to improvements in left ventricular hypertrophy and diastolic function. We collected detailed cardiovascular phenotypic data on 1006 participants from a substudy of the Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial. Patients randomized to either an amlodipine±perindopril-based or an atenolol±bendroflumethiazide-based regimen underwent conventional and tissue Doppler echocardiography at time of control of blood pressure after randomization (≈1.5 years; phase 1) and after a further 2 years of antihypertensive treatment (phase 2). There were no prerandomization data. Five hundred thirty-six patients had complete data collection at both phases. Left ventricular mass index regressed from phase 1 to 2 with no significant difference between treatment groups (amlodipine: 119.5-116.8; atenolol: 122.9-117.5; P<0.001 for both). Conversely, tissue Doppler diastolic indices did not change in the amlodipine±perindopril-based regimen (E/e′, 7.5-7.6 cm/s; P=not significant), but deteriorated in the atenolol±bendroflumethiazide-based regimen (E/e′, 8.0-8.5 cm/s; P<0.01). Despite regression of left ventricular hypertrophy, there was no associated improvement in diastolic function. In fact, long-term treatment with atenolol±bendroflumethiazide resulted in a progressive deterioration in E/e′. This may be a factor contributing to the previously described worse clinical outcome in patients treated with atenolol± Methods PatientsThe population, methods, and response rate for the ASCOT study are described in detail elsewhere. 17 In brief, ASCOT was a randomized clinical trial of BP-lowering therapy in 19 257 men and women aged 40 to 79 years with hypertension. Hypertension was defined as either untreated (systolic BP ≥160 mm Hg and diastolic BP ≥100 mm Hg at screening and randomization) or inadequately treated hypertension (systolic BP ≥140 mm Hg and diastolic BP ≥90 mm Hg at randomization). As well as hypertension the patients required ≥3 prespecified cardiovascular risk factors from previously identified LVH on echocardiography or electrocardiography, other specified electrocardiography abnormalities, type 2 diabetes mellitus, peripheral vascular disease, previous transient ischemic attacks or stroke, male sex, age ≥55 years, microalbuminuria/proteinuria, smoking, plasma total cholesterol/high-density lipoprotein ratio ≥6, and family history of ischemic heart disease in a first-degree relative (males aged <55 years, females aged <60 years). Patients with known ischemic heart disease or heart failure were excluded. The patients were then randomized to either atenolol±bendroflumethiazide-K (atenolol±bendroflumethiazide-based regimen) or amlodipine±perindopril (amlodipine±p...

show abstract

mentioning

confidence: 99%

Long-Term Antihypertensive Treatment Fails to Improve E/e′ Despite Regression of Left Ventricular Mass

et al. 2014

Self Cite

View full text Add to dashboard Cite

show abstract

“…Результати робіт із медикаментозної корекції діасто-лічних порушень ЛШ є неоднозначними, а часом мають суперечливий характер. Так, за даними дослідження ASCOT, параметри діастолічної функції погіршувалися на тлі терапії атенололом, проте поліпшувались у хворих, які отримували амлодипін [5]. У дослідженні TOPCAT та ALDO-CHF призначення спіронолактону позитивно впливало на стан діастолічної функції, але не призводило до покращення прогнозу [6,7].…”

Section: -76unclassified

“…Використання цієї комбінації забезпечило статистично вірогідне зниження частоти коронарних подій на 13%, серцево-судинної смертності -на 24%, фатального і не-фатального інсульту -на 23%, загальної смертності -на 11% у порівнянні з терапією атенололом і бендрофлуме-тіазидом [11]. Паралельно здійснили субдослідження з оцінюванням впливу обох комбінацій на стан діастолічної функції ЛШ [5]. За даними імпульно-хвильової та тканин-ної допплерографії, через 12 місяців терапії в пацієнтів, які отримували амлодипін і периндоприл, була вищою швидкість раннього діастолічного наповнення, меншим -час сповільнення діастолічного потоку.…”

Section: результати та їх обговоренняunclassified

The effect of combined antihypertensive therapy on left ventricular diastolic function in resting and postexercise patients with arterial hypertension

Kolesnyk¹

2015

Current Issues in Pharmacy and Medicine: Science and Practice

View full text Add to dashboard Cite

Вплив комбінованої антигіпертензивної терапії на стан діастолічної функції лівого шлуночка у спокої та після фізичного навантаження у хворих на артеріальну гіпертензію Запорізький державний медичний університетКлючові слова : артеріальна гіпертензія, діастолічна функція, периндоприл, лозартан, амлодипін. Можливість корекції порушень діастолічної функції лівого шлуночка при ар-теріальній гіпертензії є недостатньо вивченою. З метою визначення впливу двох антигіпертензивних комбінацій (периндоприл/амлодипін і лозартан/амлодипін) на стан діастолічної функції у спокої та після фізичного навантаження у хворих на артеріальну гіпертензію обстежили 134 чоловіків. Виконали добовий моніторинг артеріального тиску, трансторакальну ехокардіоскопію, субмаксимальний наванта-жувальний тест. Після обстеження всім пацієнтам призначили антигіпертензивну терапію. Виявили, що під впливом фіксованої комбінації периндоприлу й амлодипіну швидкість трансмітрального потоку та амплітуда руху фіброзного кільця мітрального клапана під час ранньої діастоли достовірно збільшились. Зафіксували скорочення часу ізоволюметричного розслаблення та сповільнення раннього діастолічного по-току лівого шлуночка. Поширеність діастолічної дисфункції лівого шлуночка на фоні терапії комбінацією периндоприлу й амлодипіну знизилась від 55,8% до 31% (р<0,05). Встановили позитивний вплив комбінації периндоприлу та амлодипіну на стан діастолічної функції на тлі фізичного навантаження, що полягав у змен-шенні патологічних результатів діастолічного стрес-тесту. Ці зміни асоціювались із покращенням толерантності до фізичного навантаження. Терапія лозартаном та амлодипіном скорочувала час сповільнення діастолічного потоку у спокої та після навантаження. Комбінація лозартану й амлодипіну не знижувала поширеність діа-столічної дисфункції лівого шлуночка та не впливала на толерантність до фізичного навантаження. Це свідчить, що 6-місячна терапія фіксованою комбінацією перин-доприлу й амлодипіну має суттєвіший вплив на покращення діастолічної функції лівого шлуночка, ніж використання комбінації лозартану та амлодипіну.Влияние комбинированной антигипертензивной терапии на состояние диастолической функции левого желудочка в покое и после физической нагрузки у больных артериальной гипертензией М. Ю. Колесник Возможность коррекции нарушений диастолической функции левого желудочка при артериальной гипертензии изучена недо-статочно. С целью определения влияния двух антигипертензивных комбинаций (периндоприл/амлодипин и лозартан/амлодипин) на состояние диастолической функции в покое и после физической нагрузки у больных артериальной гипертензией обследовали 134 мужчин. Провели суточный мониторинг артериального давления, трансторакальную эхокардиоскопию, субмаксимальный нагрузочный тест. После обследования всем пациентам назначили антигипертензивную терапию. Установили, что под влиянием фиксированной комбинации периндоприла и амлодипина скорость трансмитрального потока и амплитуда движения фиброз-ного кольца митрального клапана во время ранней диастолы достоверно увеличилис...

show abstract

“…[47][48][49] Amlodipine, in particular, has independent action in relieving diastolic dysfunction other than a reduction in BP. 50 All drugs in this class have the potential to cause reflex tachycardia which can be blunted with adjunct use of beta blockers. They can also replace beta blockers, if not tolerated or where they are contraindicated as in severe obstructive airways disease.…”

Section: Calcium Channel Blockersmentioning

confidence: 99%

Optimal treatment of chronic angina in patients with type 2 diabetes mellitus

Kaur¹,

Sandhu²,

A³

et al. 2014

RRCC

View full text Add to dashboard Cite

Type 2 diabetes mellitus (T2DM) trebles the risk of developing coronary artery disease (CAD); once CAD has developed, the risk of acute coronary syndromes (ACS) and clinical risk associated with a coronary event, both double in diabetic patients. Patients with T2DM have more extensive CAD and present at a younger age; therefore, identification and management of chronic angina in these patients presents an opportunity to limit both cardiovascular symptoms and adverse outcomes. This article reviews the role of screening and treatment for chronic angina in patients with T2DM. There is a strong evidence base for modifying lifestyle as a way of reducing adverse cardiovascular outcomes in the diabetic population and this article reviews evidence of lifestyle modification as an important and necessary adjunct to pharmacologic intervention. Management of chronic stable angina is addressed by looking at treatments that reduce ischemic symptoms and those that reduce adverse cardiovascular outcomes. Trials specific to the diabetic population are limited, with information largely obtained from the diabetic subgroup analysis of large intervention trials. The growing diabetic population with increased propensity to cardiovascular disease mandates trials specifically in this patient population. Revascularization in patients with diabetes is associated with more complications than in the non-diabetic population. Recent trials specific to this population suggest surgical revascularization to be associated with better long-term outcomes and therefore, this article reviews the evidence for the optimal mode of revascularization in this population.

show abstract

Differential Effects of Antihypertensive Treatment on Left Ventricular Diastolic Function

Cited by 51 publications

References 33 publications

Long-Term Antihypertensive Treatment Fails to Improve E/e′ Despite Regression of Left Ventricular Mass

Long-Term Antihypertensive Treatment Fails to Improve E/e′ Despite Regression of Left Ventricular Mass

The effect of combined antihypertensive therapy on left ventricular diastolic function in resting and postexercise patients with arterial hypertension

Optimal treatment of chronic angina in patients with type 2 diabetes mellitus

Contact Info

Product

Resources

About