“…У всіх обстежених була виявлена тенденція до зниження рівня аберацій хромосом за рахунок зменшення частоти пошкоджень хроматидного типу, що не корелювала ні з фоновим, ні з радіаційно-індукованим рівнем аберацій хромосом у клітинах крові хворих на ХЛЛ у разі окремого культивування. При цьому у випадках 5, 6, 7 спостерігали нормалізацію частоти аберацій хроматидного типу, що не мала статистично зна- Частота аберацій хромосом у клітинах крові хворих на ХЛЛ за різних умов культивування: 1 -окреме культивування, фоновий рівень; 2 -кокультивування неопромінених клітин крові хворих на ХЛЛ з неопроміненими ЛПК умовно здорових осіб; 3 -окреме культивування, опромінення in vitro в дозі 0,5 Гр; 4 -кокультивування опромінених in vitro в дозі 0,5 Гр клітин крові хворих на ХЛЛ з неопроміненими ЛПК умовно здорових осіб час тотою хромосомних пошкоджень в ЛПК умовно здорових осіб (1,52 на 100 метафаз) (р < 0,05) [8], що вказує на хромосомну нестабільність у клітинах крові хворих на ХЛЛ. При цьому варто зазначити, що використаний у наших дослідженнях класичний напівмікрометод культивування ЛПК базується на застосуванні мітогену (ФГА), що стимулює поділ Т-лімфоцитів, і зареєстрований цитогенетичний ефект стосується тільки цих клітин [8].…”