Cytogenetic effects in cancer patients lymphocytes depending on the radiation source and the locality of radiation exposure in experiment ex vivo

Abstract

Оцінка виходу цитогенетичних пошкоджень та їх поклітинного розподілу у донорських лімфоцитах онкологічних хворих з різними локалізаціями пухлин в залежності від джерела опромінення та локальності радіаційного впливу у терапевтично значущій дозі в експерименті ex vivo. Методи: Цитогенетичний аналіз проводили із використанням лімфоцитів від 30 онкогінекологічних хворих, хворих на рак легені та з пухлинами голови та шиї до початку променевого лікування. Цільну периферичну кров опромінювали в дозі 2 Гр з подальшою симуляцією локального опромінення, застосовуючи гамма-опромінення 60 Со на апараті РОКУС-АМ та мегавольтне опромінення на лінійному прискорювачі Clinac 600C. Результати дослідження: Показано підвищення частоти радіаційно-специфічних пошкоджень хромосом при гамма-та мегавольтному опроміненні лімфоцитів онкологічних хворих в дозі 2 Гр. При цьому, на фоні відсутньої залежності від локалізації пухлин, встановлено статистично значуще перевищення рівня хромосомних обмінів при опроміненні на лінійному прискорювачі відносно значень цих показників при використанні гамма-апарата. На точці 2 Гр з симуляцією локального опромінення спостерігали аналогічну залежність від застосованого джерела. Так, приріст загального рівня аберацій хромосомного типу відбувався за рахунок підвищення кількості дицентричних та кільцевих хромосом у 2,5 рази за дії гамма-опромінення та у 5 разів при мегавольтному опроміненні. За симуляції локального опромінення для обох джерел показано вірогідне перевищення рівня аберацій хромосомного типу над значеннями на нульовій точці, а розподіл дицентриків по клітинах був наддисперсним відносно статистики Пуассона. Висновки: Цитогенетичне дослідження у експерименті ex vivo показало, що у донорських лімфоцитах, незалежно від локалізації пухлин, мегавольтне опромінення проявляє більш генотоксичний ефект у порівнянні з гамма-опроміненням. Отриманні данні свідчать, що запропонована тестова модель опромінення ex vivo з симуляцією локального опромінення може успішно використовуватись для детекції факту опромінення та підтвердження, за наявності, його локальності. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню радіобіологічного супроводу променевого лікування онкологічних хворих та можуть бути використані при розробці підходів до індивідуалізації терапевтичного опромінення Ключові слова: аберації хромосом, онкологічні хворі, лімфоцити, експеримент ex vivo, симуляція локального опромінення, гамма-опромінення, мегавольтне опромінення на лінійному прискорювачі