Метою роботи є аналіз та систематизація даних літератури щодо сучасного стану і стратегічного аспекту внутрішньовенного використання диклофенака для попередження післяопераційного болю, а саме клінічної ефективності та безпеки. Матеріали та методи. Дослідження проводилися з використанням баз даних в мережі Інтернет: PubMed; Адміністрації з контролю за ліками та харчовими продуктами (Food and Drug Administration), Європейського агентства лікарських засобів (European Medicines Agency). Використано ретроспективний, логічний методи дослідження, контент-аналіз. Результати. Проведений аналіз клінічних даних свідчить, що диклофенак натрію при внутрішньовенному введенні виявляє опіоїдзберегаючий ефект, є ефективним у пацієнтів, які відчувають гострий післяопераційний біль, або як частина мультимодальної анальгетичної стратегії для досягнення періопераційоного контролю болю. Зазначене розширює можливості купірування больового синдрому і сприяє прискоренню реабілітації після хірургічних втручань, зменшує потребу в наркотиках. Частота побічних ефектів при внутрішньовенному введенні диклофенаку була схожою з такою при інших видах лікування. Нові можливості стратегічного аспекту внутрішньовенного використання диклофенаку пов'язані із застосуванням препарату Dyloject, Hospira Inc., США, що має поліпшену розчинність, менший час введення, ніж проведення інфузії. Частота виникнення тромбофлебіту на тлі Dyloject була виражена в меншій мірі порівняно з препаратом Voltarol. Висновки. Таким чином, досвід клінічного внутрішньовенного використання диклофенака натрію для попередження післяопераційного болю підтвердив його ефективність, сприятливий профіль безпеки і можливість зменшувати потребу в наркотиках. Перспективним стратегічним аспектом є створення вітчизняних препаратів диклофенаку натрію для внутрішньовенного введення, які мають поліпшену розчинність, менший час введення, ніж інфузії і не мають додаткового ризику щодо безпеки. Ключові слова: диклофенак, післяопераційний біль, опіоїдзберегаючий ефект, внутрішньовенне введення.