“…Вимоги до вугілля, яке подається на переробку, визначаються можливостями процесу шарового коксування. Вони зводяться, в першу чергу, до забезпечення стабільних заданих властивостей вугільної шихти (вмісту вологи, сірки, зольності, виходу летких речовин, насипної густини, гранулометричного складу, спікливості, коксівності тощо) у кількостях, які відповідають одному завантаженню коксової камери і в кожному невеликому її об'ємі, з метою отримання коксу, що відповідає вимогам сучасної доменної плавки [1,2].…”