Search citation statements
Paper Sections
Citation Types
Year Published
Publication Types
Relationship
Authors
Journals
Стрімкий розвиток окремих наук забезпечив визначення основних характеристик організму людини в стані здоров’я та хвороби, що є базисом для діяльності лікаря в медичній практиці. Разом з тим існуюча науково-навчальна спеціалізація водночас відділяє майбутнього лікаря від порозуміння хвороби як стану, в якому знаходиться пацієнт. Фахівці критично стали ставитися до одностороннього розвитку медицини, при якому поняття здоров'я практично не має конкретного наукового визначення. Профілактичний напрямок сучасної медицини, який декларувався як провідний протягом багатьох десятиліть, не реалізується не лише через матеріальні та інші близькі до цього причини. Досі не існує методології, що дозволяє розвивати профілактичну медицину, яка мала би піднятися над хворобою, абстрагуватися, цілісно поглянути на людину як частину природи і суспільства. Мета роботи – медико-філософське визначення категорій нозологія, патогенез та саногенез в теоретичній медицині для покращення розуміння хвороб в історії медицини, усвідомлення соціальних факторів, їхнього патогенного та саногенного впливу на людину, а також для покращення розуміння здобувачів медичної освіти стосовно патогенетичних механізмів захворювань. Висловлюється думак про те, що філософська розробка медико-біологічних проблем можлива лише тоді, коли самі медики візьмуться за це. Не слід вважати, що медичні проблеми можна механічно нанизати ті чи інші філософські категорії. Методологія розробки поняття «здоров'я» відповідає принципам трьох загальних законів діалектики. Предметом медицини в цьому випадку є їх саногенний та патогенний вплив на людину, профілактика захворювань, діагностика, лікування та реабілітація. Системна структура та єдність знання в медицині обумовлені як об'єктом і предметом медицини, так і пануючими в ній методологічними та медико-теоретичними основами, внутрішньою гносеологічною однорідністю (отримання знання для клініки та профілактики), критеріями науковості та раціональності, властивими у класичному та некласичному світі. Підхід до нозології виходить із того, що це вчення про хворобу, що включає біологічні та медичні основи хвороб, а також питання їхньої етіології, патогенезу, номенклатури та класифікації. Дуже важливим є питання про саногенез – механізми одужання людини. Здоров'я, хвороба, норма, симптом, синдром, патологія, захворюваність, громадське здоров'я та інші поняття та визначення як патофізіології так і всієї медичної науки задають контури медичної реальності, в межах яких рухається медичне пізнання, породжуються нові предмети дослідження.
Стрімкий розвиток окремих наук забезпечив визначення основних характеристик організму людини в стані здоров’я та хвороби, що є базисом для діяльності лікаря в медичній практиці. Разом з тим існуюча науково-навчальна спеціалізація водночас відділяє майбутнього лікаря від порозуміння хвороби як стану, в якому знаходиться пацієнт. Фахівці критично стали ставитися до одностороннього розвитку медицини, при якому поняття здоров'я практично не має конкретного наукового визначення. Профілактичний напрямок сучасної медицини, який декларувався як провідний протягом багатьох десятиліть, не реалізується не лише через матеріальні та інші близькі до цього причини. Досі не існує методології, що дозволяє розвивати профілактичну медицину, яка мала би піднятися над хворобою, абстрагуватися, цілісно поглянути на людину як частину природи і суспільства. Мета роботи – медико-філософське визначення категорій нозологія, патогенез та саногенез в теоретичній медицині для покращення розуміння хвороб в історії медицини, усвідомлення соціальних факторів, їхнього патогенного та саногенного впливу на людину, а також для покращення розуміння здобувачів медичної освіти стосовно патогенетичних механізмів захворювань. Висловлюється думак про те, що філософська розробка медико-біологічних проблем можлива лише тоді, коли самі медики візьмуться за це. Не слід вважати, що медичні проблеми можна механічно нанизати ті чи інші філософські категорії. Методологія розробки поняття «здоров'я» відповідає принципам трьох загальних законів діалектики. Предметом медицини в цьому випадку є їх саногенний та патогенний вплив на людину, профілактика захворювань, діагностика, лікування та реабілітація. Системна структура та єдність знання в медицині обумовлені як об'єктом і предметом медицини, так і пануючими в ній методологічними та медико-теоретичними основами, внутрішньою гносеологічною однорідністю (отримання знання для клініки та профілактики), критеріями науковості та раціональності, властивими у класичному та некласичному світі. Підхід до нозології виходить із того, що це вчення про хворобу, що включає біологічні та медичні основи хвороб, а також питання їхньої етіології, патогенезу, номенклатури та класифікації. Дуже важливим є питання про саногенез – механізми одужання людини. Здоров'я, хвороба, норма, симптом, синдром, патологія, захворюваність, громадське здоров'я та інші поняття та визначення як патофізіології так і всієї медичної науки задають контури медичної реальності, в межах яких рухається медичне пізнання, породжуються нові предмети дослідження.
scite is a Brooklyn-based organization that helps researchers better discover and understand research articles through Smart Citations–citations that display the context of the citation and describe whether the article provides supporting or contrasting evidence. scite is used by students and researchers from around the world and is funded in part by the National Science Foundation and the National Institute on Drug Abuse of the National Institutes of Health.
hi@scite.ai
10624 S. Eastern Ave., Ste. A-614
Henderson, NV 89052, USA
Copyright © 2024 scite LLC. All rights reserved.
Made with 💙 for researchers
Part of the Research Solutions Family.