“…Спираючись на попередньо проведенi дослiдження [3,12,13], процес класифiкацiї супутникового зображення, а саме пiкселiв, розглядається в рамках класифiкацiї вхiдних векторiв x n , n = 1, ..., N на багато класiв, де кожен вектор мiстить спектральнi характеристики пiкселя i розмiрнiсть вектору залежить вiд кiлькостi спектральних каналiв приладу. Задачу класифiкацiї, як показано в [12,13], можна представити у виглядi поетапної класифiкацiї на два класи z n ∈ {−1, 1} iз подальшим розрахунком максимальної ймовiрностi (iнтегральної характеристики) потрапляння одного iз пiкселiв до одного iз заданих класiв, що здiйснюється шляхом розв'язання задачi…”